عَنْ عُثْمَانَ رضي الله عنه قَالَ: سَمِعْتُ رَسُولَ اللهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ يَقُولُ:
«مَا مِنَ امْرِئٍ مُسْلِمٍ تَحْضُرُهُ صَلَاةٌ مَكْتُوبَةٌ فَيُحْسِنُ وُضُوءَهَا وَخُشُوعَهَا وَرُكُوعَهَا، إِلَّا كَانَتْ كَفَّارَةً لِمَا قَبْلَهَا مِنَ الذُّنُوبِ، مَا لَمْ يُؤْتِ كَبِيرَةً، وَذَلِكَ الدَّهْرَ كُلَّهُ».
[صحيح] - [رواه مسلم] - [صحيح مسلم: 228]
المزيــد ...
Передається від 'Усмана ібн Аффана (нехай буде задоволений ним Аллаг), що він сказав: «Я чув, як Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав:
"Кожен мусульманин з настанням часу обов'язкової молитви, який здійснить перед нею мале обмивання (вуду) належним чином і помолиться смиренно, здійснюючи поклони належним чином, то це неодмінно стане спокутою здійсненних перед цим [малих] гріхів, якщо тільки він не здійснював тяжких гріхів, і так буде завжди"».
[صحيح] - [رواه مسلم] - [صحيح مسلم - 228]
Пророк (мир йому і благословення Аллага) пояснив, що мусульманин, який приходить на обов'язкову молитву, здійснює повноцінно обмивання, а потім поводиться смиренно у своїй молитві так, що його серце і усе його тіло зосереджено на поклонінні Аллагу. І весь час він пам'ятає про велич Аллага, і виконує дії молитви, як поясні та земні поклони, та інші, то така молитва обов’язково стане причиною пробачення його попередніх малих гріхів, якщо тільки він не здійснив великого гріха. І це достоїнство поширюється на весь час і на кожну молитву.