عَنْ عَبْدِ اللهِ بْنِ بُسْرٍ رضي الله عنه أَنَّ رَجُلاً قَالَ: يَا رَسُولَ اللهِ إِنَّ شَرَائِعَ الإِسْلاَمِ قَدْ كَثُرَتْ عَلَيَّ، فَأَخْبِرْنِي بِشَيْءٍ أَتَشَبَّثُ بِهِ، قَالَ:
«لاَ يَزَالُ لِسَانُكَ رَطْبًا مِنْ ذِكْرِ اللَّهِ».
[صحيح] - [رواه الترمذي وابن ماجه وأحمد] - [سنن الترمذي: 3375]
المزيــد ...
Передається від Абдуллага ібн Бусра (нехай буде задоволений ним Аллаг), що один чоловік сказав Пророку (мир йому і благословення Аллага): «О Посланцю Аллага, воістину, приписів Ісламу занадто багато для мене. Тож скажи мені щось, чого б я міг дотримуватися постійно?" Він відповів:
"Нехай твій язик невпинно поминає Всемогутнього і Великого Аллага"».
[صحيح] - [رواه الترمذي وابن ماجه وأحمد] - [سنن الترمذي - 3375]
Один чоловік сказав пророку Мухаммаду (мир йому і благословення Аллага), що йому не вистачає сил виконувати усі види додаткових поклонінь так, ніби для нього їх стало занадто багато. Потім він попросив Пророка (мир йому і благословення Аллага) вказати йому на таку легку справу, яка принесе велику винагороду, за яку він міг би взятися та дотримуватися її постійно.
Тож він (мир йому і благословення Аллага) вказав йому, щоб його язик був свіжим і рухливим від постійного поминання Аллага Всевишнього у будь-який час і в будь-якому стані, через прославлення (тасбіх), похвалу (тахмід), прохання про прощення (істігфар), благання (дуа) та інше.