عَنْ عَبْدِ اللَّهِ بْنِ بُسْرٍ رَضِيَ اللَّهِ عَنْهُ قَالَ: أَتَى النَّبِيَّ رَجُلٌ، فَقَالَ: يَا رَسُولَ اللَّهِ! إِنَّ شَرَائِعَ الإِسْلَامِ قَدْ كَثُرَتْ عَلَيْنَا، فَبَابٌ نَتَمَسَّكُ بِهِ جَامِعٌ؟ قَالَ:
«لاَ يَزَالُ لِسَانُكَ رَطْبًا مِنْ ذِكْرِ اللَّهِ».
وفي رواية: مِنْ حَدِيثِ مُعَاذِ بْنِ جَبَلٍ رَضِيَ اللَّهُ عَنْهُ: آخِرُ مَا فَارَقْتُ عَلَيْهِ رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ أَنْ قُلْتُ: أَيُّ الأَعْمَالِ خَيْرٌ وَأَقْرَبُ إِلَى اللَّهِ؟ قَالَ: «أَنْ تَمُوتَ وَلِسَانُكَ رَطْبٌ مِنْ ذِكْرِ اللَّهِ عَزَّ وَجَلَّ».
[صحيح] - [رواه أحمد والترمذي وابن ماجه وابن حبان] - [الأربعون النووية: 50]
المزيــد ...
Передається зі слів Абдуллага ібн Бусра (нехай буде задоволений ним Аллаг), що до Пророка прийшов чоловік і сказав: «О Посланець Аллагa! Законів Ісламу для нас занадто багато, тож скажи нам щось одне, за що ми можемо триматися?» Він відповів:
«Нехай твій язик не перестає бути вологим від поминання Аллагa!»
[صحيح] - [رواه أحمد والترمذي وابن ماجه وابن حبان] - [الأربعون النووية - 50]
Один чоловік сказав пророку Мухаммаду (мир йому і благословення Аллага), що йому не вистачає сил виконувати усі види додаткових поклонінь так, ніби для нього їх стало занадто багато. Потім він попросив Пророка (мир йому і благословення Аллага) вказати йому на таку легку справу, яка принесе велику винагороду, за яку він міг би взятися та дотримуватися її постійно.
Тож він (мир йому і благословення Аллага) вказав йому, щоб його язик був свіжим і рухливим від постійного поминання Аллага Всевишнього у будь-який час і в будь-якому стані, через прославлення (тасбіх), похвалу (тахмід), прохання про прощення (істігфар), благання (дуа) та інше.