Hadith: Доброчесність — це гарний характер, а гріх — це те, що викликає стурбованість твоєї душі, і ти не хочеш, щоб про це дізналися люди
عَنِ النَّوَّاسِ بْنِ سِمْعَانَ رَضِيَ اللهُ عَنْهُ عَنِ النَّبِيِّ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ قَالَ:
«البِرُّ: حُسْنُ الخُلُقِ، وَالإِثْمُ مَا حَاكَ فِي صَدْرِكَ، وَكَرِهْتَ أَنْ يَطَّلِعَ عَلَيْهِ النَّاسُ».
وَعَنْ وَابِصَةَ بْنِ مَعْبَدٍ رَضِيَ اللَّهُ عَنْهُ قَالَ: أَتَيْتُ رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَقَالَ: «جِئْتَ تَسْأَلُ عَنِ البِرِّ وَالإِثْمِ»، قُلْتُ: نَعَمْ، قَالَ: «اسْتَفْتِ قَلْبَكَ، البِرُّ: مَا اطْمَأَنَّتْ إلَيْهِ النَّفْسُ، وَاطْمَأَنَّ إلَيْهِ القَلْبُ، وَالإِثْمُ: مَا حَاكَ فِي نَفْسِكَ وَتَرَدَّدَ فِي الصَّدْرِ، وَإِنْ أَفْتَاكَ النَّاسُ وَأَفْتَوْكَ».
[صحيح] - [الحديث الأول: رواه مسلم، والحديث الثاني: رواه أحمد والدارمي.] - [الأربعون النووية: 27]
المزيــد ...
Передається зі слів Ан-Наваса ібн Сам'ана (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Пророк (мир йому і благословення Аллагa) він сказав:
«Доброчесність — це гарний характер, а гріх — це те, що викликає стурбованість твоєї душі, і ти не хочеш, щоб про це дізналися люди».
-
Пророк (мир йому і благословення Аллагa) розповів про доброчесність і гріх, сказавши, що доброчесність – це перш за все гарний характер. Він проявляється в покорі Аллагy через богобоязливість, а у ставленні до людей — через терпіння до образ, контроль над гнівом, доброзичливість, ввічливі слова, підтримання стосунків та добре ставлення до оточуючих. І що доброчесність — це те, що дарує серцю і душі справжній спокій. Гріх — це вчинок, який не дає спокою твоїй душі, викликаючи сумніви та внутрішнє занепокоєння. Коли ти здогадуєшся що це діло може бути гріхом, і тобі соромно показувати це поважним людям, бо це огидно, то знай, що саме це і є гріхом! Це відбувається тому, що душа за своєю суттю прагне, щоб люди бачили її добрі вчинки. Тому, якщо ти не бажаєш, щоб про деякі твої дії знали, це є ознакою гріха, в якому немає ніякого блага. Навіть якщо тобі дали релігійне рішення (фетву), не погоджуйся з ним, якщо сумнів продовжує турбувати твою душу. Фетва не може розвіяти обґрунтований сумнів, якщо вона була дана без належних знань. Однак, якщо фетва підкріплена чіткими доказами з Шаріату, ти зобов'язаний її прийняти, навіть якщо твоє серце не знайшло повного спокою.