Hadith: Доброчесність — це гарний характер, а гріх — це те, що викликає тривогу в твоїй душі, і ти не хочеш, щоб люди це побачили

عَنِ النَّوَّاسِ بْنِ سِمْعَانَ رَضِيَ اللهُ عَنْهُ عَنِ النَّبِيِّ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ قَالَ:
«البِرُّ: حُسْنُ الخُلُقِ، وَالإِثْمُ مَا حَاكَ فِي صَدْرِكَ، وَكَرِهْتَ أَنْ يَطَّلِعَ عَلَيْهِ النَّاسُ». وَعَنْ وَابِصَةَ بْنِ مَعْبَدٍ رَضِيَ اللَّهُ عَنْهُ قَالَ: أَتَيْتُ رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَقَالَ: «جِئْتَ تَسْأَلُ عَنِ البِرِّ وَالإِثْمِ»، قُلْتُ: نَعَمْ، قَالَ: «اسْتَفْتِ قَلْبَكَ، البِرُّ: مَا اطْمَأَنَّتْ إلَيْهِ النَّفْسُ، وَاطْمَأَنَّ إلَيْهِ القَلْبُ، وَالإِثْمُ: مَا حَاكَ فِي نَفْسِكَ وَتَرَدَّدَ فِي الصَّدْرِ، وَإِنْ أَفْتَاكَ النَّاسُ وَأَفْتَوْكَ».
[صحيح] - [الحديث الأول: رواه مسلم، والحديث الثاني: رواه أحمد والدارمي.] - [الأربعون النووية: 27]

Translation Needs More Review.

Передається зі слів ан-Наваса ібн Сам’ана, нехай буде задоволений ним Аллаг, що Пророк, мир йому і благословення Аллагa, сказав:
«Доброчесність — це гарний характер, а гріх — це те, що викликає тривогу в твоїй душі, і ти не хочеш, щоб люди це побачили».
[صحيح] - [الحديث الأول: رواه مسلم، والحديث الثاني: رواه أحمد والدارمي] - [الأربعون النووية - 27]

Explanation

Пророк, мир йому і благословення Аллагa, розповів про доброчесність і гріх. Він сказав, що найвища форма доброчесності — це гарний характер: щодо Аллагa — у вигляді богобоязливості, а щодо людей — у вигляді терпіння до образ, стриманості гніву, доброзичливості, лагідних слів, підтримання стосунків, слухняності, м’якості, милосердя та благочестивої поведінки. Доброчесність — це те, що приносить спокій серцю і душі. Гріх — це те, що збурює душу, викликає сумнів і не дає розширення серцю. Це коли ти відчуваєш побоювання, що дія може бути гріховною, і соромишся, щоб про неї дізналися люди, особливо праведні та шляхетні, бо це огидно. Душа за своєю природою хоче, щоб люди бачили її добро, а якщо вона не хоче, щоб певні вчинки були відомі іншим — то це ознака того, що в них немає добра, а є гріх.
Навіть якщо люди видадуть тобі фетву, не приймай її, коли сумнів продовжує хвилювати твою душу, адже фетва не усуває обґрунтованого сумніву, якщо вона дана без належного знання. Але якщо фетва опирається на чіткий шаріатський доказ, то мусиш повернутися до нього, навіть якщо серце не відчуло повного спокою.

Benefits from the Hadith

1. Цим хадісом заохочується до благих моральних якостей, адже благонравність — один із найвищих проявів благочестя.
2. Праведне і неправедне не сплутаються для віруючого. Він розпізнає істину завдяки світлу у своєму серці, відвертається від брехні та засуджує її.
3. До ознак гріха належать тривожність і неспокій серця, а також небажання, щоб люди дізналися про цей вчинок.
4. Ас-Сінді сказав: «Це стосується сумнівних справ, щодо яких людям точно невідомо, гріховні вони чи ні. В іншому ж випадку, те, що встановлено Шаріатом і щодо чого немає доказів протилежного, відноситься до благочестя. А заборонене в Шаріаті відноситься до гріховного. І щодо цих двох категорій немає потреби слухати своє серце і дивитися, чи спокійне воно стосовно даної дії, чи ні».
5. Цей хадіс звернений до людей із чистою, здоровою природою. Він не стосується тих, чиї серця зіпсовані й перевернуті, які не визнають добре добром і не відкидають зло, окрім того, що узгоджується з їхніми пристрастями.
6. Ат-Тибі сказав: «Учені надали кілька тлумачень благочестя, згаданого в хадісі. Одне з них — це те, щодо чого спокійні душа та серце. Інше тлумачення вказує на віру. Ще одне розуміння — це те, що наближає тебе до Аллага. Також зазначено, що це благонравність. А добрий норов тлумачиться як терпляче перенесення образ, стримування гніву, привітний вираз обличчя та проголошення благих слів, і всі ці поняття близькі за змістом».