عَنِ ابْنِ عَبَّاسٍ رضي الله عنهما قَالَ:
مَرَّ النَّبِيُّ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ بِقَبْرَيْنِ، فَقَالَ: «إِنَّهُمَا لَيُعَذَّبَانِ، وَمَا يُعَذَّبَانِ فِي كَبِيرٍ، أَمَّا أَحَدُهُمَا فَكَانَ لاَ يَسْتَتِرُ مِنَ البَوْلِ، وَأَمَّا الآخَرُ فَكَانَ يَمْشِي بِالنَّمِيمَةِ» ثُمَّ أَخَذَ جَرِيدَةً رَطْبَةً، فَشَقَّهَا نِصْفَيْنِ، فَغَرَزَ فِي كُلِّ قَبْرٍ وَاحِدَةً، قَالُوا: يَا رَسُولَ اللَّهِ، لِمَ فَعَلْتَ هَذَا؟ قَالَ: «لَعَلَّهُ يُخَفِّفُ عَنْهُمَا مَا لَمْ يَيْبَسَا».
المزيد
Передається від 'Абдуллага ібн 'Аббаса, нехай Аллаг буде задоволений ним і його батьком, що він сказав:
«Одного разу Пророк, мир йому і благословення Аллага, проходячи повз дві могили, сказав: "Їх піддають стражданням, але не за щось тяжке. Один з них не прикривався від власної сечі, а інший поширював плітки". Потім він узяв пальмову гілку, зламав її навпіл і встромив по одній половині у кожну могилу, на що сподвижники запитали: "О Посланець Аллага, навіщо ти це зробив?" Він відповів: "Сподіваюсь, для них в цьому буде полегшення поки гілки не висохнуть".
