عَنْ أَبي هُرَيْرَةَ رضي الله عنه قَالَ: قَالَ رَسُولُ اللهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ:
«مَا مِنْ صَاحِبِ ذَهَبٍ وَلَا فِضَّةٍ، لَا يُؤَدِّي مِنْهَا حَقَّهَا، إِلَّا إِذَا كَانَ يَوْمُ الْقِيَامَةِ، صُفِّحَتْ لَهُ صَفَائِحُ مِنْ نَارٍ، فَأُحْمِيَ عَلَيْهَا فِي نَارِ جَهَنَّمَ، فَيُكْوَى بِهَا جَنْبُهُ وَجَبِينُهُ وَظَهْرُهُ، كُلَّمَا بَرَدَتْ أُعِيدَتْ لَهُ، فِي يَوْمٍ كَانَ مِقْدَارُهُ خَمْسِينَ أَلْفَ سَنَةٍ، حَتَّى يُقْضَى بَيْنَ الْعِبَادِ، فَيَرَى سَبِيلَهُ، إِمَّا إِلَى الْجَنَّةِ، وَإِمَّا إِلَى النَّارِ»
قِيلَ: يَا رَسُولَ اللهِ، فَالْإِبِلُ؟ قَالَ: «وَلَا صَاحِبُ إِبِلٍ لَا يُؤَدِّي مِنْهَا حَقَّهَا، وَمِنْ حَقِّهَا حَلَبُهَا يَوْمَ وِرْدِهَا، إِلَّا إِذَا كَانَ يَوْمُ الْقِيَامَةِ، بُطِحَ لَهَا بِقَاعٍ قَرْقَرٍ، أَوْفَرَ مَا كَانَتْ، لَا يَفْقِدُ مِنْهَا فَصِيلًا وَاحِدًا، تَطَؤُهُ بِأَخْفَافِهَا وَتَعَضُّهُ بِأَفْوَاهِهَا، كُلَّمَا مَرَّ عَلَيْهِ أُولَاهَا رُدَّ عَلَيْهِ أُخْرَاهَا، فِي يَوْمٍ كَانَ مِقْدَارُهُ خَمْسِينَ أَلْفَ سَنَةٍ، حَتَّى يُقْضَى بَيْنَ الْعِبَادِ، فَيَرَى سَبِيلَهُ إِمَّا إِلَى الْجَنَّةِ، وَإِمَّا إِلَى النَّارِ»
قِيلَ: يَا رَسُولَ اللهِ، فَالْبَقَرُ وَالْغَنَمُ؟ قَالَ: «وَلَا صَاحِبُ بَقَرٍ، وَلَا غَنَمٍ، لَا يُؤَدِّي مِنْهَا حَقَّهَا، إِلَّا إِذَا كَانَ يَوْمُ الْقِيَامَةِ بُطِحَ لَهَا بِقَاعٍ قَرْقَرٍ، لَا يَفْقِدُ مِنْهَا شَيْئًا، لَيْسَ فِيهَا عَقْصَاءُ، وَلَا جَلْحَاءُ، وَلَا عَضْبَاءُ تَنْطَحُهُ بِقُرُونِهَا وَتَطَؤُهُ بِأَظْلَافِهَا، كُلَّمَا مَرَّ عَلَيْهِ أُولَاهَا رُدَّ عَلَيْهِ أُخْرَاهَا، فِي يَوْمٍ كَانَ مِقْدَارُهُ خَمْسِينَ أَلْفَ سَنَةٍ، حَتَّى يُقْضَى بَيْنَ الْعِبَادِ، فَيَرَى سَبِيلَهُ إِمَّا إِلَى الْجَنَّةِ، وَإِمَّا إِلَى النَّارِ»
قِيلَ: يَا رَسُولَ اللهِ، فَالْخَيْلُ؟ قَالَ: «الْخَيْلُ ثَلَاثَةٌ: هِيَ لِرَجُلٍ وِزْرٌ، وَهِيَ لِرَجُلٍ سِتْرٌ، وَهِيَ لِرَجُلٍ أَجْرٌ، فَأَمَّا الَّتِي هِيَ لَهُ وِزْرٌ، فَرَجُلٌ رَبَطَهَا رِيَاءً وَفَخْرًا وَنِوَاءً عَلَى أَهْلِ الْإِسْلَامِ، فَهِيَ لَهُ وِزْرٌ، وَأَمَّا الَّتِي هِيَ لَهُ سِتْرٌ، فَرَجُلٌ رَبَطَهَا فِي سَبِيلِ اللهِ، ثُمَّ لَمْ يَنْسَ حَقَّ اللهِ فِي ظُهُورِهَا وَلَا رِقَابِهَا، فَهِيَ لَهُ سِتْرٌ وَأَمَّا الَّتِي هِيَ لَهُ أَجْرٌ، فَرَجُلٌ رَبَطَهَا فِي سَبِيلِ اللهِ لِأَهْلِ الْإِسْلَامِ، فِي مَرْجٍ وَرَوْضَةٍ، فَمَا أَكَلَتْ مِنْ ذَلِكَ الْمَرْجِ، أَوِ الرَّوْضَةِ مِنْ شَيْءٍ، إِلَّا كُتِبَ لَهُ، عَدَدَ مَا أَكَلَتْ حَسَنَاتٌ، وَكُتِبَ لَهُ، عَدَدَ أَرْوَاثِهَا وَأَبْوَالِهَا، حَسَنَاتٌ، وَلَا تَقْطَعُ طِوَلَهَا فَاسْتَنَّتْ شَرَفًا، أَوْ شَرَفَيْنِ، إِلَّا كَتَبَ اللهُ لَهُ عَدَدَ آثَارِهَا وَأَرْوَاثِهَا حَسَنَاتٍ، وَلَا مَرَّ بِهَا صَاحِبُهَا عَلَى نَهْرٍ، فَشَرِبَتْ مِنْهُ وَلَا يُرِيدُ أَنْ يَسْقِيَهَا، إِلَّا كَتَبَ اللهُ لَهُ، عَدَدَ مَا شَرِبَتْ، حَسَنَاتٍ»
قِيلَ: يَا رَسُولَ اللهِ، فَالْحُمُرُ؟ قَالَ: «مَا أُنْزِلَ عَلَيَّ فِي الْحُمُرِ شَيْءٌ، إِلَّا هَذِهِ الْآيَةَ الْفَاذَّةُ الْجَامِعَةُ»: {فَمَنْ يَعْمَلْ مِثْقَالَ ذَرَّةٍ خَيْرًا يَرَهُ، وَمَنْ يَعْمَلْ مِثْقَالَ ذَرَّةٍ شَرًّا يَرَهُ} [الزلزلة: 8].
المزيد
Передається зі слів Абу Гурайри (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав:
«Кожен, хто володів золотом і сріблом, але не виплачував зі свого майна обов'язкової виплати (закяту), то у День Воскресіння для нього з цього (майна) обов'язково зроблять вогняні пластини. Потім їх розжарять у полум'ї Пекла і стануть ними припікати його боки, лоб і спину. А щойно вони охолонуть, то знову стануть гарячими, і так триватиме це для нього протягом Дня, тривалість якого становить п'ятдесят тисяч років, аж доки не завершиться Суд над рабами і не буде показано йому його дорогу або в Рай, або в Пекло». Люди запитали: «О Посланець Аллага, а що ти скажеш про верблюдів?» Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «І кожного, хто володів верблюдами, але не виплачував зі свого майна обов'язкової виплати, куди входить їхнє доїння в день приходу на водопій, то у День Воскресіння його обов'язково кинуть обличчям донизу на рівнині перед цими верблюдами, які будуть більш вгодованими за тих, що були у світі цьому. І всі вони до останнього віднятого від вимені верблюжа стануть топтати його ногами і хапати його зубами. І щоразу, як пройдуть по ньому останні з них, стануть повертати до нього перші. Це триватиме протягом Дня, тривалість якого становить п'ятдесят тисяч років, аж доки не завершиться Суд над рабами і не буде показано йому його дорогу або в Рай, або в Пекло». Його знову запитали: «О Посланець Аллага, а що [ти скажеш] про корів і овець?» Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «І кожного, хто володів коровами та вівцями, але не виплачував зі свого майна обов'язкової виплати, то у День Воскресіння його обов'язково кинуть обличчям донизу на рівнині перед цими коровами та вівцями. І не буде серед них голів з вигнутими рогами, безрогих чи зі зламаними рогами. І всі вони стануть бити його своїми рогами і топтати копитами. І щоразу, як пройдуть по ньому останні з них, стануть повертати до нього перші. Це триватиме протягом Дня, тривалість якого становить п'ятдесят тисяч років, аж доки не завершиться Суд над рабами і не буде показано йому його дорогу або в Рай, або в Пекло». Його запитали: «О Посланець Аллага, а що [ти скажеш] про коней?» Він відповів: «Коні бувають трьох видів: вони можуть бути для людини гріхом, і вони можуть бути для людини захистом, і можуть бути для людини винагородою. Для того, хто тримає їх напоказ, щоб хизуватися і хвалитися перед мусульманами, вони стануть гріхом. Що ж до тих, які стають захистом для свого володаря, то це у випадку з тим, хто тримає їх на шляху Аллага і не забуває дотримуватися права Аллага щодо їхніх спин і ший, – то для такого вони будуть покровом. Що ж стосується того, для кого вони стануть винагородою, то це стосується того, хто утримує їх для потреби мусульман на шляху Аллага, і тримає їх на лузі або в саду, і що б вони не з'їли на цьому лузі або в цьому саду, йому неодмінно запишеться за це стільки ж благих справ, і йому запишеться за їхній послід і сечу відповідне число благодіянь. А якщо прив'язь порветься, і вони піднімуться на одну або дві височини, то за всі їхні сліди і за весь їхній гній йому запишеться відповідне число благих справ. І якщо їхній власник проведе їх повз річку і вони нап'ються з неї, то навіть якщо він не бажав поїти їх, то йому запишеться стільки благих справ, скільки ковтків вони зробили».
