Hadith: що Пророк (мир йому і благословення Аллага) розпочинаючи молитву, піднімав руки до рівня плечей

عَن ابْنِ عُمَرَ رضي الله عنهما:
أَنَّ رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ كَانَ يَرْفَعُ يَدَيْهِ حَذْوَ مَنْكِبَيْهِ إِذَا افْتَتَحَ الصَّلَاةَ، وَإِذَا كَبَّرَ لِلرُّكُوعِ، وَإِذَا رَفَعَ رَأْسَهُ مِنَ الرُّكُوعِ، رَفَعَهُمَا كَذَلِكَ أَيْضًا، وَقَالَ: «سَمِعَ اللَّهُ لِمَنْ حَمِدَهُ، رَبَّنَا وَلَكَ الحَمْدُ»، وَكَانَ لاَ يَفْعَلُ ذَلِكَ فِي السُّجُودِ.
[صحيح] - [متفق عليه] - [صحيح البخاري: 735]

Передається зі слів Ібн 'Умара (нехай буде задоволений Аллаг ним і його батьком),
що Пророк (мир йому і благословення Аллага) розпочинаючи молитву, піднімав руки до рівня плечей, а також під час вимовляння слів «Аллагу Акбар» перед здійсненням поясного поклону. Так само він піднімав руки й після випрямлення з поясного поклону, кажучи при цьому: «Нехай почує Аллаг того, хто прославив Його хвалою! Господь наш, хвала Тобі!» Але він не піднімав рук під час здійснення земного поклону.
[صحيح] - [متفق عليه] - [صحيح البخاري - 735]

Explanation

Пророк (мир йому і благословення Аллага) піднімав долоні рук лише в трьох випадках в молитві. Та піднімав їх (згинаючи в ліктях) до рівня плечей, тобто: верхнього плечового суглоба.
Перший випадок: коли він (мир йому і благословення Аллага) починав молитву: під час вступного такбіру (такбірату-ль-іхрам).
Другий: коли він (мир йому і благословення Аллага) говорив такбір для поясного поклону (руку').
Третій: коли він (мир йому і благословення Аллага) піднімав голову з поясного поклону (руку') і казав: «Самі'а Аллагу лі-ман хамідаг, Раббана ва ляка-ль-хамд» (Нехай почує Аллаг того, хто прославив Його хвалою! Господь наш, хвала Тобі!).
І він не піднімав рук ні перед початком земного поклону (суджуд), ні при підйомі з нього.

Benefits from the Hadith

1. Мудрість підняття рук у молитві полягає в тому, що цими діями віруючий робить молитву красивою і цим він звеличує Аллага Всевишнього.
2. І достовірно передається від нього (мир йому і благословення Аллага) про підняття рук у четвертому випадку, як це описано в передачі від Абу Хумейда ас-Са'иді у Абу Дауда та інших, а саме: (Пророк (мир йому і благословення Аллага) піднімав руки) під час підйому з першого ташаггуду в трьох та чотирьох-ракаатних молитвах (Зугр, Аср, Магріб та Іша).
3. Також достовірно передається від нього (мир йому і благословення Аллага), що він піднімав руки до рівня вух, не торкаючись їх, як це пердається від Маліка ібн аль-Хувейріса в «Сахіх аль-Бухарі» та «Сахіх Муслім», а саме: «Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага), коли говорив такбір (Аллагу Акбар), то піднімав руки так, що вони були на рівні його вух».
4. Промовляння разом слів «Самі' Аллагу лі-ман хаміда» (Нехай почує Аллаг того, хто прославив Його хвалою!) і «Раббана ва ляка аль-хамд» (Господь наш, хвала Тобі!) є дією для імама та того, хто молиться наодинці, тоді як той, хто молиться за імамом (мамум), говорить лише: «Раббана ва ля-ка аль-хамд».
5. Вираз: «Господь наш, хвала Тобі!» після підйому з поясного поклону (руку') достовірно переданий від Пророка (мир йому і благословення Аллага) у чотирьох формах, і це тільки одна із них. Тому, краще для мусульманина, щоб він дотримувався усіх цих форм і промовляв кожну із них час від часу.