عَنْ عَائِشَةَ رضي الله عنها قَالَتْ:
قُلْتُ: يَا رَسُولَ اللهِ، ابْنُ جُدْعَانَ كَانَ فِي الْجَاهِلِيَّةِ يَصِلُ الرَّحِمَ، وَيُطْعِمُ الْمِسْكِينَ، فَهَلْ ذَاكَ نَافِعُهُ؟ قَالَ: «لَا يَنْفَعُهُ، إِنَّهُ لَمْ يَقُلْ يَوْمًا: رَبِّ اغْفِرْ لِي خَطِيئَتِي يَوْمَ الدِّينِ».
[صحيح] - [رواه مسلم] - [صحيح مسلم: 214]
المزيــد ...
Передається від ʼАїші (нехай буде задоволений нею Аллаг):
Я сказала: «О Посланець Аллага, у доісламські часи Ібн Дждʼан підтримував зв’язки з родичами та годував бідних. Чи принесе це йому користь?» Він сказав: «Це не допоможе йому, адже він жодного разу не сказав: «О Господь Мій, пробач мені мої гріхи у день Суду!»
[صحيح] - [رواه مسلم] - [صحيح مسلم - 214]
Пророк (нехай благословить його Аллаг і вітає миром) розповів про Абдаллага бін Джудʼана, який був одним із лідерів курайшитів в доісламський час. Він був відомий своїми добрими справами, серед яких особливо виділялось те, що він з особливим піклуванням підтримував родинні зв’язки з родичами і ставився до них доброзичливо, а ще – годував бідняків, і робив інші добрі справи, які також Іслам спонукає робити, але звернув увагу, що всі ці вчинки не принесуть йому користі в його потойбічному житті. Це тому, що він не вірив в Аллага, і він ніколи не говорив: «О Господь Мій, пробач мені мої гріхи у день Суду!»