Hadith: заборонив давати обітниці, сказавши: «Воістину, обітниця не приносить добра. А все, що можна домогтися через неї, це те, щоб скупий на діяння почав діяти

عَنِ ابْنِ عُمَرَ رضي الله عنهما:
عَنِ النَّبِيِّ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ أَنَّهُ نَهَى عَنِ النَّذْرِ، وَقَالَ: «إِنَّهُ لَا يَأْتِي بِخَيْرٍ، وَإِنَّمَا يُسْتَخْرَجُ بِهِ مِنَ الْبَخِيلِ».
[صحيح] - [متفق عليه] - [صحيح مسلم: 1639]

Передається зі слів Ібн Умара (нехай буде задоволений Аллаг ним і його батьком), що
Пророк (мир йому і благословення Аллага) заборонив давати обітниці, сказавши: «Воістину, обітниця не приносить добра. А все, що можна домогтися через неї, це те, щоб скупий на діяння почав діяти».
[صحيح] - [متفق عليه] - [صحيح مسلم - 1639]

Explanation

Пророк (мир йому і благословення Аллага) заборонив давати обітниці (назр), суть якої полягає в тому, що людина зобов'язує себе тим, чим її не зобов'язав Шаріат Аллага. І він (мир йому і благословення Аллага) сказав, що обітниця нічого не приносить людині і не віддаляє від неї, а лише заставляє активніше діяти того, хто не поспішає робити багато благодіянь і який насичується лише обов'язковими діями. Тож, обітниця не додає нічого більшого за те, що і так було предписано здійснити людині.

Benefits from the Hadith

1. Обітниця – це акт поклоніння, який повинен бути направлений лише Аллагу, але який не наказаний в Ісламі. Та якщо людина вже дала обітницю Аллагу, то вона повинна її виконати, а інакше, невиконання її стане гріхом для людини.
2. Причина заборони обітниці (що це не приносить добра) в тому, що вона ніяк не впливає на рішення Аллага. І щоб той, хто дає обітницю з розрахунком, що Аллаг дасть йому за це певну Свою милість, не подумав, що отримання його прохання було через обітницю, адже Аллаг Всевишній взагалі не потребує цього.
3. Аль-Куртубі сказав: «Ця заборона стосується випадків, коли людина каже, наприклад: "Якщо Аллаг зцілить мого хворого, то я пожертвую стільки-то". Причина осуду цього та недоречності полягає в тому, що коли людина підв'язує виконання свого благодіяння під те, що Аллаг дасть їй те, що вона просить, то стає очевидним, що її намір наближення до Аллага був не чистим, а скоріше вона діяла з власної вигоди, бажаючи обміняти обітницю на милість Аллага. Це стає ще зрозумілішим, якщо її хворий не одужає, то вона не стане нічим жертвувати. Тож це – стан скупого, який не віддає зі свого майна нічого, окрім як в обмін за миттєву вигоду, яка зазвичай значно перевищує те, що він може пожертвувати у відповідь.»