Hadith: “Благочестя — це добрий норов, а гріх — це те, що викликає сумнів у твоєму серці, і ти не бажаєш, щоб про це дізналися люди.”

عَنِ النَّوَّاسِ بْنِ سِمْعَانَ الْأَنْصَارِيِّ رضي الله عنه قَالَ:
سَأَلْتُ رَسُولَ اللهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ عَنِ الْبِرِّ وَالْإِثْمِ، فَقَالَ: «الْبِرُّ حُسْنُ الْخُلُقِ، وَالْإِثْمُ مَا حَاكَ فِي صَدْرِكَ، وَكَرِهْتَ أَنْ يَطَّلِعَ عَلَيْهِ النَّاسُ».
[صحيح] - [رواه مسلم] - [صحيح مسلم: 2553]

Translation Needs More Review.

Передається від ан-Навваса ібн Сам‘ана аль-Ансарі, нехай буде задоволений ним Аллаг, що він сказав:
«Я запитав Посланця Аллага, мир йому і благословення Аллага, про благочестя та гріх. І він сказав: “Благочестя — це добрий норов, а гріх — це те, що викликає сумнів у твоєму серці, і ти не бажаєш, щоб про це дізналися люди.”»
[صحيح] - [رواه مسلم] - [صحيح مسلم - 2553]

Explanation

Пророка Мухаммада, мир йому і благословення Аллага, запитали про благочестя і гріх, і він сказав:
Найвищим проявом благочестя є гарні моральні якості: по відношенню до Аллага — через богобоязливість, а по відношенню до людей — через терпляче перенесення образ з їхнього боку, стримування гніву, привітний вираз обличчя, лагідність у словах, підтримання родинних і братерських зв’язків, слухняність у благому, доброту, лагідність, щедрість і благонравне спілкування з іншими.
Гріх — це те, що породжує вагання у душі, не дозволяючи людині здійснювати його зі спокоєм. Серце відчуває сумнів і побоюється, що це може бути гріх. Людина не бажає, щоб достойні люди бачили її у цьому, усвідомлюючи потворність вчинку. Адже душа за своєю природою любить, коли люди бачать її в доброму, а якщо вона не хоче, щоб інші дізналися про певну дію, це ознака того, що в ній немає блага.

Benefits from the Hadith

1. Цим хадісом заохочується до благих моральних якостей, адже благонравність — один із найвищих проявів благочестя.
2. Праведне і неправедне не сплутаються для віруючого. Він розпізнає істину завдяки світлу у своєму серці, відвертається від брехні та засуджує її.
3. До ознак гріха належать тривожність і неспокій серця, а також небажання, щоб люди дізналися про цей вчинок.
4. Ас-Сінді сказав: «Це стосується сумнівних справ, щодо яких людям точно невідомо, гріховні вони чи ні. В іншому ж випадку, те, що встановлено Шаріатом і щодо чого немає доказів протилежного, відноситься до благочестя. А заборонене в Шаріаті відноситься до гріховного. І щодо цих двох категорій немає потреби слухати своє серце і дивитися, чи спокійне воно стосовно даної дії, чи ні».
5. Цей хадіс звернений до людей із чистою, здоровою природою. Він не стосується тих, чиї серця зіпсовані й перевернуті, які не визнають добре добром і не відкидають зло, окрім того, що узгоджується з їхніми пристрастями.
6. Ат-Тибі сказав: «Учені надали кілька тлумачень благочестя, згаданого в хадісі. Одне з них — це те, щодо чого спокійні душа та серце. Інше тлумачення вказує на віру. Ще одне розуміння — це те, що наближає тебе до Аллага. Також зазначено, що це благонравність. А добрий норов тлумачиться як терпляче перенесення образ, стримування гніву, привітний вираз обличчя та проголошення благих слів, і всі ці поняття близькі за змістом».