Hadith: Воістину, окрім іншого боюся я для вас після моєї смерті благ і прикрас світу цього, які відкриються перед вами

عَنْ أَبٍي سَعِيدٍ الخُدْرِيَّ رَضِيَ اللَّهُ عَنْهُ:
أَنَّ النَّبِيَّ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ جَلَسَ ذَاتَ يَوْمٍ عَلَى المِنْبَرِ وَجَلَسْنَا حَوْلَهُ، فَقَالَ: «إِنِّي مِمَّا أَخَافُ عَلَيْكُمْ مِنْ بَعْدِي، مَا يُفْتَحُ عَلَيْكُمْ مِنْ زَهْرَةِ الدُّنْيَا وَزِينَتِهَا» فَقَالَ رَجُلٌ: يَا رَسُولَ اللَّهِ، أَوَيَأْتِي الخَيْرُ بِالشَّرِّ؟ فَسَكَتَ النَّبِيُّ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، فَقِيلَ لَهُ: مَا شَأْنُكَ؟ تُكَلِّمُ النَّبِيَّ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ وَلاَ يُكَلِّمُكَ؟ فَرَأَيْنَا أَنَّهُ يُنْزَلُ عَلَيْهِ؟ قَالَ: فَمَسَحَ عَنْهُ الرُّحَضَاءَ، فَقَالَ: «أَيْنَ السَّائِلُ؟» وَكَأَنَّهُ حَمِدَهُ، فَقَالَ: «إِنَّهُ لاَ يَأْتِي الخَيْرُ بِالشَّرِّ، وَإِنَّ مِمَّا يُنْبِتُ الرَّبِيعُ يَقْتُلُ أَوْ يُلِمُّ، إِلَّا آكِلَةَ الخَضْرَاءِ، أَكَلَتْ حَتَّى إِذَا امْتَدَّتْ خَاصِرَتَاهَا اسْتَقْبَلَتْ عَيْنَ الشَّمْسِ، فَثَلَطَتْ وَبَالَتْ، وَرَتَعَتْ، وَإِنَّ هَذَا المَالَ خَضِرَةٌ حُلْوَةٌ، فَنِعْمَ صَاحِبُ المُسْلِمِ مَا أَعْطَى مِنْهُ المِسْكِينَ وَاليَتِيمَ وَابْنَ السَّبِيلِ - أَوْ كَمَا قَالَ النَّبِيُّ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ - وَإِنَّهُ مَنْ يَأْخُذُهُ بِغَيْرِ حَقِّهِ، كَالَّذِي يَأْكُلُ وَلاَ يَشْبَعُ، وَيَكُونُ شَهِيدًا عَلَيْهِ يَوْمَ القِيَامَةِ».
[صحيح] - [متفق عليه] - [صحيح البخاري: 1465]

Абу Са'ід аль-Худрі (хай буде задоволений ним Аллаг) передає:
«Одного разу Пророк (мир йому і благословення Аллага) сів на мінбар і ми всілися навколо нього. І він сказав: "Воістину, окрім іншого боюся я для вас після моєї смерті благ і прикрас світу цього, які відкриються перед вами». Один чоловік запитав: "О Посланець Аллага! А хіба благо приносить зло?" Пророк (мир йому і благословення Аллага) промовчав у відповідь, і люди запитали цю людину: "Що сталося? Чому ти звертаєшся до Пророка (мир йому і благословення Аллага), а він не відповідає тобі?" І тоді ми побачили, що йому посилається Одкровення. Нарешті він прийшов до тями і сказав, витираючи з чола рясний піт: "Де той, хто поставив запитання?" І, здається, він похвалив його, а потім сказав: "Воістину, благо не приносить зла. Однак, воістину, серед того, що виростає навесні, є те, що вбиває або наближає до смерті. І виняток становить тільки тварина, яка їсть зелену траву, поки боки її не починають роздуватися, але потім вона повертається боком до сонця, повертає з'їдене до рота і пережовує, а потім мочиться і пасеться знову... Воістину, це майно – зелене та солодке, і воно – чудовий супутник для мусульманина, якщо він віддає з нього сироті, бідняку й мандрівникові. І, воістину, той, хто бере його без права, подібний до того, хто їсть, але не насичується, і воно буде свідчити проти нього в Судний день"».
[صحيح] - [متفق عليه] - [صحيح البخاري - 1465]

Explanation

Одного разу пророк Мухаммад (мир йому і благословення Аллага) сидів на мінбарі, розмовляючи зі своїми сподвижниками, і сказав,
Воістину, найбільше, чого він боїться для них після своєї смерті, – це те, що відкриється перед ними земні блага та мирські принади з усіма видами насолод, одягом, посівами та іншими речами, якими люди зазвичай пишаються і хизуються, хоча ці речі недовговічні.
Тоді один із сподвижників запитав, як мирські блага, які є милістю від Аллага, можуть обернутися бідою, напастю і покаранням?!
Та інші дорікнули цьому чоловікові, побачивши, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) мовчить у відповідь, і вирішивши, що цей сподвижник розгнівав його.
Але потім стало ясно, що Пророку (мир йому і благословення Аллага) посилається одкровення. Потім він почав витирати піт з чола і запитав: «Де той, хто поставив запитання?»
Той відповів: «Це я».
І Пророк (мир йому і благословення Аллага) возвеличив Аллага й прославив Його хвалою, а потім сказав, що істинне благо не приносить нічого, окрім добра, проте ці мирські прикраси не є чистим благом, оскільки призводять до смути і змушують людей змагатися в їхньому здобутті та відволікатися на них від повноцінного устремління до світу вічного. Потім він навів приклад, пояснивши, що воістину, весняні рослини, які так подобаються худобі, можуть вбити її або призвести до стану, близького до смерті, через переїдання, і винятком стає лише худоба, яка їсть траву, а коли боки її надуються, повертається до сонця, випорожнюється або мочиться, а потім повертає до рота вміст шлунку, пережовує його і ковтає, і тільки після цього знову повертається до поїдання трави.
Тож, так само і це майно подібне до зеленої трави, яка, якщо з'їсти її надто багато, вбиває тварину або робить так, що вона ледь не гине. Винятком є випадок, коли людина обмежується невеликою, справді необхідною та достатньою кількістю, здобутою дозволеним шляхом: тоді воно не завдасть шкоди. Таке майно стає добрим супутником для мусульманина, який ділиться ним з бідняком, сиротою та подорожнім. Тому, хто бере його по праву, Аллаг робить його благодатним. А той, хто бере його не по праву, уподібниться ненаситному, і це майно буде свідчити проти нього в Судний день.

Benefits from the Hadith

1. Ан-Нававі сказав: «В цьому хадісі доказ на високе положення такого майна, яке зароблено по праву, і витрачає його на благі справи».
2. Повідомлення Пророка (мир йому і благословення Аллагa) про становище його громади і про те, що відкриється перед нею з прикрас та спокус цього світу.
3. До звичаїв пророка Мухаммада (мир йому і благословення Аллага) належало те, що він наводив наочні порівняльні приклади, які допомагають краще зрозуміти зміст сказаного.
4. В хадісі заклик до милостині, до витрачання майна на богоугодні справи та застереження від марного накопичення його (без подальшого використання на благо).
5. З його слів: «Воістину, благо не приносить зла» випливає, що прожиток, навіть щедрий, відноситься до блага в своїй основі. Злом же він може стати, якщо людина скупиться і не віддає його тим, хто має на нього право, або якщо вона марнотратить його, витрачаючи на те, що не узаконено релігією. Те, чому Аллаг судив бути благом, не стане злом. І навпаки. Однак існують підстави побоюватися, що той, кому даровано благо, може накликати на себе зло через його неправильне використання.
6. Цей хадіс слугує прикладом того, що варто утримуватися від поспішної відповіді, коли вона потребує ретельного обмірковування.
7. Ат-Тибі сказав: «Звідси можна вивести чотири категорії. Є той, хто цілком віддається насолоді їжею, споживаючи її надмірно й жадібно, так що його ребра і живіт роздуваються, і він не зупиняється, в результаті чого дуже швидко гине. Є ще той, хто їсть так само, проте запізно намагається боротися з наслідками коли ті вже набрали силу, і вони перемагають його та гублять. І є той, хто їсть таким же чином, проте заздалегідь починає усувати те, що завдає йому шкоди, і намагається відвернути від себе біду, і в результаті перетравлює це, і все закінчується благополучно. Нарешті, є той, хто їсть, не допускаючи ненажерливості й надмірності, а обмежується лише тим, чого вистачає йому, щоб втамувати голод і підкріпити сили. Перший приклад – невіруючий. Другий – безтурботний грішник, який не відмовляється від гріхів і не приносить покаяння, доки не стає надто пізно. Третій – людина, у якої благі й кепські діяння змішані, проте вона поспішає покаятися тоді, коли покаяння ще приймається. А четвертий приклад – людина, байдужа до мирських благ і та, що прагне вічного світу».
8. Ібн аль-Мунір сказав: «У цьому хадісі є приклади прекрасних порівнянь. Перше: порівняння статку та його збільшення – з рослиною та її зростанням. Друге: порівняння тих, хто повністю занурений у накопичення багатства та використовує для цього будь-які можливості, до худоби, яка жадібно поглинає траву. Третє: порівняння придбання майна у великих кількостях і запасання його – з непомірністю в їжі та обжерливістю. Четверте: порівняння того, що повинно бути витрачено, на тлі величезної любові до майна, яка призводить до крайньої скупості – з послідом, що залишають тварини. Це чудова вказівка на те, що ця частина є нечистою (брудною) для власника цього майна згідно з Шаріатом. П'яте: порівняння того, хто перестав збирати й накопичувати майно, до вівці, яка відпочиває та підставляє боки сонцю. Це одне з найспокійніших і найсприятливіших її положень, що вказує на користь такого стану для самої людини. Шосте: порівняння смерті того, хто накопичував багатство, але не віддавав з нього належне – зі смертю худоби, якій невтямки уникати того, що завдає їй шкоди. Сьоме: порівняння майна з товаришем, який будь-якої миті може перетворитися на ворога. Це відбувається тому, що майно зазвичай припасають і плекають до нього любов, що нерідко призводить до відмови віддавати його тим, хто має на нього право. Унаслідок цього воно стає причиною покарання того, хто його набуває. Восьме: порівняння того, хто бере майно без права, до того, хто їсть, але не насичується».
9. Ас-Сінді сказав: «Щодо блага необхідні дві речі. Перша: придбання його належним чином. Друге: витрачання його належним чином. Якщо не виконується якась із цих умов, то воно стає злом... Можна стверджувати, що ці дві умови взаємопов'язані, оскільки належне витрачання зазвичай є наслідком належного здобуття блага».