Hadith: У День Воскресіння приведуть чоловіка і кинуть у вогонь, де з нього виваляться його кишки, і він стане крутитися прив'язаним до них, подібно до осла, що обертає жорна млина

عَنْ أُسَامَةَ بْنِ زَيْدٍ رضي الله عنه قَالَ: قِيلَ لَهُ: أَلَا تَدْخُلُ عَلَى عُثْمَانَ فَتُكَلِّمَهُ؟ فَقَالَ: أَتَرَوْنَ أَنِّي لَا أُكَلِّمُهُ إِلَّا أُسْمِعُكُمْ؟ وَاللهِ لَقَدْ كَلَّمْتُهُ فِيمَا بَيْنِي وَبَيْنَهُ، مَا دُونَ أَنْ أَفْتَتِحَ أَمْرًا لَا أُحِبُّ أَنْ أَكُونَ أَوَّلَ مَنْ فَتَحَهُ، وَلَا أَقُولُ لِأَحَدٍ يَكُونُ عَلَيَّ أَمِيرًا: إِنَّهُ خَيْرُ النَّاسِ بَعْدَمَا سَمِعْتُ رَسُولَ اللهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ يَقُولُ:
«يُؤْتَى بِالرَّجُلِ يَوْمَ الْقِيَامَةِ، فَيُلْقَى فِي النَّارِ، فَتَنْدَلِقُ أَقْتَابُ بَطْنِهِ، فَيَدُورُ بِهَا كَمَا يَدُورُ الْحِمَارُ بِالرَّحَى، فَيَجْتَمِعُ إِلَيْهِ أَهْلُ النَّارِ، فَيَقُولُونَ: يَا فُلَانُ مَا لَكَ؟ أَلَمْ تَكُنْ تَأْمُرُ بِالْمَعْرُوفِ، وَتَنْهَى عَنِ الْمُنْكَرِ؟ فَيَقُولُ: بَلَى، قَدْ كُنْتُ آمُرُ بِالْمَعْرُوفِ وَلَا آتِيهِ، وَأَنْهَى عَنِ الْمُنْكَرِ وَآتِيهِ».
[صحيح] - [متفق عليه] - [صحيح مسلم: 2989]

Передається зі слів Усами ібн Зейда (нехай буде задоволений ним Аллаг), що йому сказали: «Чому б тобі не піти до Усмана і поговорити з ним?» Він відповів: «Невже ви думаєте, що я розмовляю з ним лише тоді, коли ви можете почути про це? Клянуся Аллагом, я розмовляв з ним про те, що між нами, але так, щоб не спровокувати біду, в якій я не хтів би бути першим, хто почав її. І я не скажу тому, хто стане правителем наді мною, що він найкраща людина, після того, як я почув, що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллаха) сказав:
"У День Воскресіння приведуть чоловіка і кинуть у вогонь, де з нього виваляться його кишки, і він стане крутитися прив'язаним до них, подібно до осла, що обертає жорна млина. Тоді біля нього зберуться інші мешканці Пекла і скажуть: "О такий-то, що з тобою?! Хіба ти не був тим, хто наказував добро і застерігав робити зло?!" Він відповість: "Так, я наказував робити добро, але сам не робив цього, і застерігав робити зло, але сам робив це!"».
[صحيح] - [متفق عليه] - [صحيح مسلم - 2989]

Explanation

Усамі бін Зейду (нехай буде задоволений ним Аллаг) сказали, що чому б йому не піти до Усмана бін Аффана, (нехай буде задоволений ним Аллаг) і не поговорити з ним про ту смуту, що виникла між людьми, та постаратися загасити її повністю? Але він повідомив цим людям, що вже розмовляв з ним наодинці, виключно з метою вирішення проблеми, а не для того, щоб посилити ворожнечу. Він не мав на меті прилюдного засудження правителів перед людьми, щоб це не послужило приводом для образи халіфа, а це – ворота смути та зла, і він не хотів бути першим, хто їх відчинить.
Потім Усама (нехай буде задоволений ним Аллаг) сказав, що він дає пораду правителям наодинці, і ні до кого не підлещується, навіть якщо це правитель, і не лицемірить перед ними, неправдиво вихваляючи їх в обличчя, після того, як почув від Пророка Мухаммада (мир йому і благословення Аллага), що в Судний день приведуть чоловіка і кинуть його у вогонь, і його нутрощі вирвуться з живота через сильну спеку та тяжкі муки, і він, в такому стані у вогні, буде обертатися прикріпленим своїми нутрощами, подібним до осла, що ходить навкруги свого жорна, яке є каменем млина. І в такому стані, його оточить народ пекла, і запитають його: «О такий-то, що з тобою?! Хіба ти не був тим, хто наказував робити добро і застерігав робити зло?!»
На що він відповість: «Я наказував добро, але сам його не робив, і забороняв зло, але був тим, хто робить його!».

Benefits from the Hadith

1. В хадісі наведено основний принцип того, як давати настанову правителям, і він полягає в тому, щоб ця розмова була між ними наодинці, а не прилюдно.
2. В хадісі міститься суворе попередження для тих, чиї слова розходяться з діями.
3. Хадіс вказує не ставлення з повагою та увагою до правителів мусульман, а також на обов'язок вказувати їм на вчинення добра та застерігати від вчинення зла.
4. Засудження вести себе лицемірно перед правителями в питаннях істини та демонстрування перед ними іншого, ніж те, що приховується всередині, як-то підлещування неправдою.