Hadith: Я такий, як думає про Мене раб Мій, і Я – з ним, коли він поминає Мене

عَنْ أَبِي هُرَيْرَةَ رضي الله عنه قَالَ:
قَالَ رَسُولُ اللهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ: «يَقُولُ اللهُ عَزَّ وَجَلَّ: أَنَا عِنْدَ ظَنِّ عَبْدِي، وَأَنَا مَعَهُ حِينَ يَذْكُرُنِي، فَإِنْ ذَكَرَنِي فِي نَفْسِهِ ذَكَرْتُهُ فِي نَفْسِي، وَإِنْ ذَكَرَنِي فِي مَلَإٍ ذَكَرْتُهُ فِي مَلَإٍ خَيْرٍ مِنْهُ، وَإِنِ اقْتَرَبَ إِلَيَّ شِبْرًا، تَقَرَّبْتُ إِلَيْهِ ذِرَاعًا، وَإِنِ اقْتَرَبَ إِلَيَّ ذِرَاعًا، اقْتَرَبْتُ إِلَيْهِ بَاعًا، وَإِنْ أَتَانِي يَمْشِي أَتَيْتُهُ هَرْوَلَةً».
[صحيح] - [متفق عليه] - [صحيح مسلم: 2675]

Передається зі слів Абу Гурайри (нехай буде задоволений ним Аллаг),
що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Всемогутній і Великий Аллаг сказав: "Я такий, як думає про Мене раб Мій, і Я – з ним, коли він поминає Мене. І якщо він згадує Мене про себе, то і Я згадую його про Себе, а якщо він згадує Мене в товаристві, то Я згадую його в кращому товаристві. Хто наблизиться до Мене на п'ядь, до того Я наближуся на лікоть, і хто наблизиться до Мене на лікоть, до того Я наближуся на сажень, а якщо він піде до Мене, то Я побіжу до нього”».
[صحيح] - [متفق عليه] - [صحيح مسلم - 2675]

Explanation

Пророк Мухаммад (мир йому і благословення Аллага) повідомив, що Всевишній Аллаг сказав:
Я буду таким для раба, яким він Мене уявляє, і буду відноситись до нього відповідно до його очікувань щодо Мене, і відповідно до його сподівань здобути Мого прощення. Я роблю з ним те, чого він очікує від Мене, чи то добро, чи то щось інше. І Я з ним Своєю милістю, сприянням, спрямуванням, турботою та підтримкою, коли він поминає Мене.
І якщо Він згадує мене про себе, на самоті, і прославляє словами «Субхана-Ллаг», «Ля іляга ілля-Ллаг» і так далі, то Я згадаю його про Себе.
А якщо він поминає Мене серед оточуючих, то Я пом'яну його в товаристві більш численному і кращому.
Хто наблизиться до Аллага на п'ядь, тому Аллаг відповість більшим, наблизившись до нього на лікоть.
А хто наблизиться до Нього на лікоть, до того Він наблизиться на сажень.
І якщо він піде до Аллага, то Він побіжить до нього.
Отже, якщо раб Аллага прагне наблизитися до Господа, старанно виявляючи покірність до Нього, то Всевишній Господь у відповідь ще більше наблизить його до Себе, як належну відплату за його старання.
Чим сильніше покора віруючого своєму Господу, тим ближче він до Нього. Адже дари й винагороди Аллага значно більші, ніж дії та зусилля Його раба. Це означає, що винагорода Аллага перевершує діяння як за якістю, так і за кількістю.
Віруючий має жити сповненим найкращими думками про Аллага, і разом з цим він має старанно працювати, не зволікати і постійно примножувати свої добрі справи, аж до того моменту, коли зустрінеться з Аллагом.

Benefits from the Hadith

1. Цей хадіс належить до тих, які Пророк (мир йому і благословення Аллага) передає від Господа свого. Такі хадіси отримали назву "кудсі" (священний) або "ілягі" (божественний). Фрази і зміст таких хадісів походять від Аллага, але вони не мають тих особливостей, які притаманні саме Корану: мусульмани поклоняються Аллагу через читання Корану, потрібні бути в стані ритуальної чистоти його читання, в Корані міститься виклик людям, щоб вони написали текст подібний до Корану, і Коран абсолютно унікальний і неповторний, та інші особливості Корану.
2. Аль-Аджуррі сказав: «Воістину, сторонники істини дають Всемогутньому і Великому Аллагові лише ті описи, які дав Собі Він Сам, і які дав Йому Його Посланець (мир йому і благословення Аллага), і які дали Йому його сподвижники (нехай буде задоволений Аллаг ними усіма). І це шлях тих учених, які слідують за Кораном та Сунною, а не привносять нововведення». Тож, сторонники Сунни стверджують ті імена і якості Аллага, які Він Сам затвердив щодо Себе, не змінюючи їх, не заперечуючи, не намагаючись проникнути в їхню потаємну сутність і не уподібнюючи їх до імен і якостей творінь. І вони заперечують щодо Аллага те, що Сам Він заперечував щодо Себе, і мовчать про те, щодо чого не передається від Нього ні у вигляді підтвердження, ні у вигляді заперечення. Всевишній Аллаг сказав: {Немає нічого подібного до Нього, і Він – Всечуючий, Всебачучий}.
3. Очікування доброго від Аллага повинно супроводжуватися відповідними вчинками. Аль-Хасан аль-Басрі сказав: «Воістину, віруючий очікує від Аллага благого і вершить благе, а нечестивець очікує від Аллага зла, тому його справи дурні».
4. Аль-Куртубі сказав: «Вченими роз'яснено, що слова хадісу: "Я такий, як думає про Мене раб Мій", стосуються очікування відповідей на молитви, прийняття покаяння, прощення гріхів чи винагороди за поклоніння, якщо дотримано усіх умов, пов'язаних з ним, покладаючись таким чином на Його істинну обіцянку. Тому людина має старанно виконувати свої обов'язки, твердо вірячи в те, що Аллаг прийме це і пробачить йому, тому що Він не порушує Свої обіцянки. Якщо ж людина впевнена або вважає, що Аллаг не прийме її поклоніння і воно не принесе їй користі, то це є розпачом щодо милості Аллага, що належить до тяжких гріхів. Хто помре в такому стані, того чекає те, що він очікував, і, як сказано в деяких версіях згаданого хадісу: "нехай же раб Мій думає про Мене що забажає"». Аль-Куртубі також додав: «Очікування прощення на тлі постійного вчинення гріхів є чистим невіглаством і самообманом».
5. В хадісі міститься заклик до частого згадування Аллага про себе і язиком. Мусульманин повинен поминати Аллага язиком, усвідомлюючи серцем свої слова і боятися Аллага, і згадувати Його велич, Його права, пов'язувати з Ним надії, звеличувати Його, любити Його, очікувати від Нього хорошого і трудитися зі щирим наміром заради Нього, а також вимовляти язиком: «Субхана-Ллаг», «Аль-хамду лі-Лляг», «Ля іляга ілля-Лляг», «Аллагу Акбар» і «Ля хауля ва ля куввата ілля бі-Лляг».
6. Ібн Абу Джамра сказав: «Хто пом'яне Його, перебуваючи в страху, той відчує себе в безпеці, а самотньому [це поминання] допоможе відчути, що він не самотній».
7. П'ядь – це відстань від кінчика мізинця до кінчика великого пальця розкритої руки. Лікоть – це відстань від кінчика середнього пальця до ліктя. А сажень – це відстань від кінчиків пальців однієї руки до кінчика іншої, якщо витягнути їх у сторони.