Hadith: Справжнім лицеміром є той, кому притаманні чотири якості, а хто має хоч одну із них, тому буде притаманна одна з якостей лицемірства, доки він не позбудеться її, а саме: він чинить віроломно, коли укладає договір, бреше, коли розповідає про щось, а обіцяючи, порушує обіцянку, і чинить нечестиво, коли веде тяжбу з ким-небудь

عَنْ عَبْدِ اللَّهِ بْنِ عَمْرٍو رضي الله عنهما قال: قال رَسولُ اللهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ:
«أَرْبَعٌ مَنْ كُنَّ فِيهِ كَانَ مُنَافِقًا خَالِصًا، وَمَنْ كَانَتْ فِيهِ خَلَّةٌ مِنْهُنَّ كَانَتْ فِيهِ خَلَّةٌ مِنْ نِفَاقٍ حَتَّى يَدَعَهَا: إِذَا حَدَّثَ كَذَبَ، وَإِذَا عَاهَدَ غَدَرَ، وَإِذَا وَعَدَ أَخْلَفَ، وَإِذَا خَاصَمَ فَجَرَ».
[صحيح] - [متفق عليه] - [صحيح مسلم: 58]

Абдуллаг ібн ‘Амр (нехай буде задоволений Аллаг ним та його батьком) передає, що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав:
«Справжнім лицеміром є той, кому притаманні чотири якості, а хто має хоч одну із них, тому буде притаманна одна з якостей лицемірства, доки він не позбудеться її, а саме: він чинить віроломно, коли укладає договір, бреше, коли розповідає про щось, а обіцяючи, порушує обіцянку, і чинить нечестиво, коли веде тяжбу з ким-небудь».
[صحيح] - [متفق عليه] - [صحيح مسلم - 58]

Explanation

Пророк Мухаммад (мир йому і благословення Аллага) застеріг від чотирьох якостей, які, будучи притаманні мусульманину, і роблять його дуже схожим на лицеміра. Йдеться саме про того, у кого ці якості переважають, що ж до того, у кого зрідка спостерігається щось подібне, то цей хадіс не про нього. Нижче перелічено ці якості.
Перше: говорячи або розповідаючи про щось, він навмисно бреше, говорить неправду.
Друга якість полягає в тому, що укладаючи договір, він не дотримується його і чинить віроломно.
Третє: обіцяючи, він не виконує обіцянки.
Четверте: ведучи тяжбу з ким-небудь, він відхиляється від істини, хитрує, намагаючись спростувати опонента, говорить неправду та робить заяви, що не відповідають дійсному стану речей.
Лицемірство являє собою намагання людини виявити протилежне тому, що вона насправді має на душі, і це стосується того, хто виявляє лицемірство щодо того, з ким говорить, кому дає обіцянки, чию довіру зраджує і з ким веде тяжбу та укладає договори. В цьому хадісі мається на увазі саме це, а не те, що така людина є лицеміром у релігії, яка прикидається мусульманином, а насправді є невіруючою. Тож, кому притаманна хоч одна з цих якостей, у тому залишається одна з якостей лицемірства до тих пір, поки він не позбудеться її.

Benefits from the Hadith

1. Роз'яснення деяких ознак лицеміра з метою залякування та застереження від набуття цих якостей.
2. Сенс хадісу в тому, що названі якості є якостями лицемірства, і той, хто їх має, подібний до лицемірів у цих якостях і наслідує їх у моральному плані, і не мається на увазі, що володар цих якостей є лицеміром, який демонструє Іслам, а в душі приховує зневіру. Говорили також, що сказане в хадісі стосується того, у кого ці якості переважають і він при цьому дивиться на них крізь пальці й не бачить у них проблеми, бо такі люди зазвичай далекі й від правильних переконань.
3. Аль-Газалі сказав: «Основа релігії зводиться до трьох речей: слів, дій та намірів, і в хадісі наша увага звертається на зіпсованість слів через брехню, зіпсованість дій через віроломство та зіпсованість намірів через порушення обіцянок, оскільки порушення обіцянки є осудним у тому випадку, коли сама обіцянка від самого початку супроводжується наміром не виконувати її. Якщо ж людина від самого початку мала намір виконати обіцянку, а потім щось завадило їй або вона зрозуміла, що правильніше буде відмовитися від її виконання, то це не має відношення до лицемірства».
4. Лицемірство буває двох видів: лицемірство переконань, яке виводить людину з віри і являє собою демонстрацію Ісламу на тлі прихованої в душі зневіри. Та лицемірство в діях, тобто уподібнення лицемірам у моральному плані, яке не виводить людину з віри, але належить до тяжких гріхів.
5. Ібн Хаджар сказав: «Вчені згодні в тому, що той, хто вірить серцем і підтверджує віру язиком, але при цьому вчиняє згадані дії, той не вважається невіруючим та лицеміром, оселею якого буде Вогонь».
6. Ан-Нававі сказав: «Група вчених сказала, що маються на увазі лицеміри, які були за часів пророка Мухаммада (мир йому і благословення Аллага). Вони говорили про свою віру, але вважали істину брехнею, чинили віроломно щодо релігії, давали обіцянки стосовно релігії та її підтримки, але не виконували їх, і чинили нечесно, коли вели тяжби».