Hadith: Воістину, Аллаг не запитує членів моєї громади за те [гріховне], що нашіптує їм душа, поки вони не зроблять або не скажуть [те, до чого вона їх підштовхує]

عَنْ أَبِي هُرَيْرَةَ رَضِيَ اللَّهُ عَنْهُ عَنِ النَّبِيِّ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ قَالَ:
«إِنَّ اللَّهَ تَجَاوَزَ عَنْ أُمَّتِي مَا حَدَّثَتْ بِهِ أَنْفُسَهَا، مَا لَمْ تَعْمَلْ أَوْ تَتَكَلَّمْ».
[صحيح] - [متفق عليه] - [صحيح البخاري: 5269]

Передається від Абу Гурайри (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав:
«Воістину, Аллаг не запитує членів моєї громади за те [гріховне], що нашіптує їм душа, поки вони не зроблять або не скажуть [те, до чого вона їх підштовхує]».
[صحيح] - [متفق عليه] - [صحيح البخاري - 5269]

Explanation

Пророк Мохаммад (мир йому і благословення Аллага) повідомив, що з мусульманина не стягується за ті гріхи, на які підштовхує його душа, доти, доки це не перейде у відкриті свідомі дії від нього або в слова, оскільки Аллаг не обтяжив Своїх рабів непід'ємними задачами і пробачив їм подібні навіювання в думках. З громади Пророка Мухаммада (мир йому і благословення Аллага) не стягується за те погане, про що вони думали, доти, доки вони не вирішать здійснити це на практиці. Якщо ж воно утвердилося в серці і було вирішено це здійснити, як у випадку з пихатістю, гординею, лицемірством, діями органів тіла або зі словами, вимовленими язиком, то за це їм уже доведеться відповідати.

Benefits from the Hadith

1. Всеблагий і Всевишній Аллаг прощає віруючому неналежні думки та навіювання душі, які в нього виникають, і не запитає його про це.
2. Якщо чоловікові приходять думки про розлучення з дружиною, проте він не заявив про розлучення у встановленій Шаріатом формі ні в усному, ні в письмовому вигляді, то це не вважається розлученням.
3. Хоч би які мерзенні думки і спонукання не виникали в людини, вона за це не буде запитана доти, доки вони не утвердяться в її серці як свідомий намір, і не будуть втілені в життя у вигляді слів або дій.
4. Особливо високе положення відведене громаді Мухаммада (мир йому і благословення Аллага), адже Всевишній Аллаг виділив її, знявши з неї відповідальність за нашіптування душі, на відміну від більш ранніх громад.