عَنْ عَائِشَةَ رضي الله عنها:
أَنَّ رَجُلًا قَعَدَ بَيْنَ يَدَيِ النَّبِيِّ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَقَالَ: يَا رَسُولَ اللهِ، إِنَّ لِي مَمْلُوكِينَ يَكْذِبُونَنِي وَيَخُونُونَنِي وَيَعْصُونَنِي، وَأَشْتُمُهُمْ وَأَضْرِبُهُمْ، فَكَيْفَ أَنَا مِنْهُمْ؟ قَالَ: «يُحْسَبُ مَا خَانُوكَ وَعَصَوْكَ وَكَذَّبُوكَ وَعِقَابُكَ إِيَّاهُمْ، فَإِنْ كَانَ عِقَابُكَ إِيَّاهُمْ بِقَدْرِ ذُنُوبِهِمْ كَانَ كَفَافًا، لَا لَكَ وَلَا عَلَيْكَ، وَإِنْ كَانَ عِقَابُكَ إِيَّاهُمْ دُونَ ذُنُوبِهِمْ كَانَ فَضْلًا لَكَ، وَإِنْ كَانَ عِقَابُكَ إِيَّاهُمْ فَوْقَ ذُنُوبِهِمُ اقْتُصَّ لَهُمْ مِنْكَ الْفَضْلُ»، قَالَ: فَتَنَحَّى الرَّجُلُ فَجَعَلَ يَبْكِي وَيَهْتِفُ، فَقَالَ رَسُولُ اللهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ: «أَمَا تَقْرَأُ كِتَابَ اللهِ: {وَنَضَعُ الْمَوَازِينَ الْقِسْطَ لِيَوْمِ الْقِيَامَةِ فَلا تُظْلَمُ نَفْسٌ شَيْئًا}، الْآيَةَ»، فَقَالَ الرَّجُلُ: وَاللهِ يَا رَسُولَ اللهِ، مَا أَجِدُ لِي وَلهُمْ شَيْئًا خَيْرًا مِنْ مُفَارَقَتِهِمْ، أُشْهِدُكَ أَنَّهُمْ أَحْرَارٌ كُلُّهُمْ.
المزيد
Передається від ʼАїші (нехай буде задоволений нею Аллаг):
Один чоловік прийшов і сів перед Посланцем Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає миром) і сказав: «О Посланець Аллага, у мене є два раби, які брешуть мені, обманюють мене і не слухаються мене, і я лаю їх і б’ю. Тож яке моє положення щодо них?» Він сказав: «Ступінь, до якої вони зрадили тебе, не послухалися тебе і збрехали тобі, буде вимірюватися тим, наскільки ти їх карав. Якщо твоє покарання дорівнюватиме їхнім гріхам, і вони будуть однаковими, тоді нічого не буде ні тобі, ні проти тебе, але якщо ступінь твого покарання буде вище за їхні гріхи, то деякі твої винагороди будуть відібрані у тебе і віддані їм». Чоловік пішов і почав голосно плакати. Тоді Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає миром) сказав: «Ти повинен прочитати те, що Аллаг говорить у Своїй Книзі: {Ми покладемо терези справедливості в День Воскресіння, і жодна душа не буде скривджена ні найменшою мірою ... Навіть якщо вчинок важитиме як гірчичне зерно, то Ми принесемо його. Достатньо Нас як суддів.} [Сура аль-Анбія': 47]" Після цього чоловік сказав: "Клянусь Аллагом, о Посланець Аллага, я не бачу нічого кращого для себе і для них, ніж розлучитися з ними. Тож будь свідком, що вони всі вільні».
