«Воістину, роз’ясненим є те, що дозволено в релігії Іслам, як і роз’ясненим є те, що заборонено в ній*, але поміж них трапляються незрозумілі ситуації, положення яких не зрозуміло для більшості людей. І той, хто остерігатиметься незрозумілого і сумнівного, той збереже свою релігію та свою честь, а той, хто нехтуватиме сумнівним, — потрапить в заборонене. Адже він подібний до пастуха, який пасе свою отару біля заповідного місця і ось-ось вона перетне кордони забороненої території... Зверніть увагу: кожен пан обов'язково має якесь місце, заборонене для інших і, воістину, заповідні місця Аллага — Його заборони в релігії. І воістину, є в тілі людини шматочок плоті, який, будучи благим, робить благим і все тіло, а якщо буде зіпсованим, то обов’язково зіпсує все тіло. Воістину, цей шматочок — серце.» «Очищення — половина віри; [слова] «Хвала Аллагу» (Аль-хамду лі-Лляг) заповнять собою [чашу] Терез; [слова] «Пречистий Аллаг і хвала Аллагу» (Субхана-Ллагі ва-ль-хамду лі-Лляг) заповнять собою [простір] між небесами та землею*; молитва – світло; милостиня (садака) – доказ [щирості віри]; терпіння – сяйво, а Коран – доказ на твою користь або проти тебе. Всі люди вирушають вранці [у своїх справах], і є серед них той, хто продаючи душу свою, або звільняє її, або губить». . : : «Не перестануть на долю віруючого і віруючої випадати випробування, що стосуються їх самих, їхніх дітей і майна, доти, доки не зустрінуть вони Всевишнього Аллага без єдиного гріха». «Наскільки дивовижним є становище віруючого! Воістину, все для нього обертається благом, і нікому це не дано, крім віруючого*. Якщо трапляється з ним щось радісне, то він дякує Аллагу, і це стає благом для нього, якщо ж находить на нього якась біда, то він проявляє терпіння, і це теж стає благом для нього». "Будь у цьому світі таким, ніби ти чужинець або подорожній"*». Ібн Умар (нехай буде задоволений Аллаг ним та його батьком) часто говорив: «Якщо ти дожив до вечора, то не чекай, що застанеш ранок, а якщо ти дожив до ранку, то не чекай, що застанеш вечір, і бери зі свого здоров'я те, що знадобиться під час твоєї хвороби, а зі свого життя — те, що знадобиться для твоєї смерті». : Один чоловік прийшов і сів перед Посланцем Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає миром) і сказав: «О Посланець Аллага, у мене є два раби, які брешуть мені, обманюють мене і не слухаються мене, і я лаю їх і б’ю. Тож яке моє положення щодо них?» Він сказав: «@Ступінь, до якої вони зрадили тебе, не послухалися тебе і збрехали тобі, буде вимірюватися тим, наскільки ти їх карав*. Якщо твоє покарання дорівнюватиме їхнім гріхам, і вони будуть однаковими, тоді нічого не буде ні тобі, ні проти тебе, але якщо ступінь твого покарання буде вище за їхні гріхи, то деякі твої винагороди будуть відібрані у тебе і віддані їм». Чоловік пішов і почав голосно плакати. Тоді Посланець Аллага (нехай благословить його Аллаг і вітає миром) сказав: «Ти повинен прочитати те, що Аллаг говорить у Своїй Книзі: {Ми покладемо терези справедливості в День Воскресіння, і жодна душа не буде скривджена ні найменшою мірою ... Навіть якщо вчинок важитиме як гірчичне зерно, то Ми принесемо його. Достатньо Нас як суддів.} [Сура аль-Анбія': 47]" Після цього чоловік сказав: "Клянусь Аллагом, о Посланець Аллага, я не бачу нічого кращого для себе і для них, ніж розлучитися з ними. Тож будь свідком, що вони всі вільні». «Я запитав Посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага) про випадковий погляд [на те, на що дивитися не дозволено], і він повелів мені [відразу ж] відводити погляд».