Hadith: Воістину, настають спокуси, воістину, настають спокуси і смута, під час якої той, хто сидить, буде кращий за того, хто йде, а той, хто йде, — кращий за того, хто біжить

عَنْ عُثْمَانَ الشَّحَّامِ، قَالَ: انْطَلَقْتُ أَنَا وَفَرْقَدٌ السَّبَخِيُّ إِلَى مُسْلِمِ بْنِ أَبِي بَكْرَةَ وَهُوَ فِي أَرْضِهِ، فَدَخَلْنَا عَلَيْهِ فَقُلْنَا: هَلْ سَمِعْتَ أَبَاكَ يُحَدِّثُ فِي الْفِتَنِ حَدِيثًا؟ قَالَ: نَعَمْ، سَمِعْتُ أَبَا بَكْرَةَ رضي الله عنه يُحَدِّثُ، قَالَ: قَالَ رَسُولُ اللهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ:
«إِنَّهَا سَتَكُونُ فِتَنٌ، أَلَا ثُمَّ تَكُونُ فِتْنَةٌ الْقَاعِدُ فِيهَا خَيْرٌ مِنَ الْمَاشِي فِيهَا، وَالْمَاشِي فِيهَا خَيْرٌ مِنَ السَّاعِي إِلَيْهَا، أَلَا فَإِذَا نَزَلَتْ أَوْ وَقَعَتْ فَمَنْ كَانَ لَهُ إِبِلٌ فَلْيَلْحَقْ بِإِبِلِهِ، وَمَنْ كَانَتْ لَهُ غَنَمٌ فَلْيَلْحَقْ بِغَنَمِهِ، وَمَنْ كَانَتْ لَهُ أَرْضٌ فَلْيَلْحَقْ بِأَرْضِهِ»، قَالَ فَقَالَ رَجُلٌ: يَا رَسُولَ اللهِ أَرَأَيْتَ مَنْ لَمْ يَكُنْ لَهُ إِبِلٌ وَلَا غَنَمٌ وَلَا أَرْضٌ؟ قَالَ: «يَعْمِدُ إِلَى سَيْفِهِ فَيَدُقُّ عَلَى حَدِّهِ بِحَجَرٍ، ثُمَّ لِيَنْجُ إِنِ اسْتَطَاعَ النَّجَاءَ، اللهُمَّ هَلْ بَلَّغْتُ؟ اللهُمَّ هَلْ بَلَّغْتُ؟ اللهُمَّ هَلْ بَلَّغْتُ؟»، قَالَ: فَقَالَ رَجُلٌ: يَا رَسُولَ اللهِ أَرَأَيْتَ إِنْ أُكْرِهْتُ حَتَّى يُنْطَلَقَ بِي إِلَى أَحَدِ الصَّفَّيْنِ، أَوْ إِحْدَى الْفِئَتَيْنِ، فَضَرَبَنِي رَجُلٌ بِسَيْفِهِ، أَوْ يَجِيءُ سَهْمٌ فَيَقْتُلُنِي؟ قَالَ: «يَبُوءُ بِإِثْمِهِ وَإِثْمِكَ، وَيَكُونُ مِنْ أَصْحَابِ النَّارِ».
[صحيح] - [رواه مسلم] - [صحيح مسلم: 2887]

Translation Needs More Review.

'Усман аш-Шаххам передає: «Ми з Фаркадом ас-Сабахі вирушили до Мусліма ібн Абу Бакри, коли той перебував на своєму участку. Ми зайшли до нього і запитали: «Чи чув ти, щоб твій батько переказував якийсь хадіс про смути?» Він відповів: «Так, я чув, як Абу Бакрата (нехай буде задоволений ним Аллаг) розповідав: «Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав:
«Воістину, настають спокуси, воістину, настають спокуси і смута, під час якої той, хто сидить, буде кращий за того, хто йде, а той, хто йде, — кращий за того, хто біжить. І коли вона прийде, нехай той, у кого є верблюди, залишається при своїх верблюдах, а у кого є вівці, нехай залишається при них, а у кого є земля, нехай залишається на ній». Одна людина сказала: «О Посланець Аллага! А якщо у людини немає ні верблюдів, ні овець, ні землі?» Він відповів: «Нехай візьме свій меч і затупить його каменем, а потім рятується, якщо зможе врятуватися. О Аллаг... Чи доніс я [те, що повинен був донести]? О Аллаг... Чи доніс я [те, що повинен був донести]?». Одна людина сказала: «О Посланець Аллага! А якщо мене змусять стати в один з двох рядів або приєднатися до однієї з двох груп? І якщо якась людина вб'є мене своїм мечем або стріла влучить у мене і вб'є?» Він відповів: «Тоді ця людина візьме на себе і свій, і твій гріх, і стане одним з мешканців Вогню»».
[صحيح] - [رواه مسلم] - [صحيح مسلم - 2887]

Explanation

Усман аш-Шаххам і Фаркад ас-Сабахі запитали Мусліма, сина Абу Бакрати (нехай буде задоволений ним Аллаг): «Чи чув ти від свого батька якийсь хадіс Пророка (мир йому і благословення Аллага) про заворушення і битви, які будуть між мусульманами?» І він відповів, що так і Пророк (мир йому і благословення Аллага) повідомив, що після його смерті настануть смути, і під час цих смут той, хто сидить, ніяк не беручи в них участі, буде кращий за того, хто йде, але не бажає брати в них участі і не шукає їх, а той, хто йде, буде кращий за того, хто поспішає до них, шукає їх і бере в них участь». Потім Пророк (мир йому і благословення Аллага) наказав тому, в чиї часи і поблизу від кого почнеться смута, шукати собі притулок, якщо він зможе, і там залишатися. У кого є верблюди, яких він пасе, той нехай залишається при них, у кого є вівці, яких він пасе, нехай він залишається при своїх вівцях, у кого є земля і рілля, нехай залишається на своїй землі. Тоді один чоловік запитав: «О Посланець Аллага! А якщо у нього не буде ні притулку, ні верблюдів, ні овець, ні землі?» Він відповів, що такий має взяти свою зброю і затупити її, а потім тікати, рятуючи себе і своїх дітей, якщо йому вдасться втекти. Потім Пророк (мир йому і благословення Аллага) тричі попросив Аллага засвідчити, сказавши: «О Аллаг! Чи доніс я? О Аллаг! Чи доніс я? О Аллаг! Чи доніс я?» Тоді один чоловік запитав посланця Аллага про те, що робити, якщо мене примусять приєднатися до одного з лав або однієї зі сторін, і якась людина вдарить мене мечем, або ж мене вразить стріла і вб'є мене? Він відповів, що такий візьме на себе власний гріх і гріх того, кого він вбив, і в Судний день він буде одним з мешканців Пекла.

Benefits from the Hadith

1. А хадісі містяться повідомлення про майбутні заворушення щоб застерегти вірян від них. Це має допомогти людям бути готовими, уникнути участі в смутах і просити Аллагa про терпіння та захист від зла.
2. Ан-Нававі сказав: «Слова Пророка (мир йому і благословення Аллага): «Той, хто сидить, буде кращим за того, хто йде» і так далі, означають велику небезпеку смут. Це спонукання уникати їх і тікати від них. А їхнє зло і спокуса залежать від того, наскільки людина в них залучена».
3. Ан-Нававі сказав: «Тому, хто вимушено опинився в епіцентрі цих подій, не записується гріх, проте примус не робить вбивство дозволеним, і тому, хто вчинив вбивство під примусом, записується гріх за одностайною думкою вчених».
4. Ібн Хаджар сказав: "А інші сказали: «Якщо якась група виступила проти правителя, відмовилася виконувати свої обов'язки і почала війну, то боротися з нею є обов'язковим. Також, якщо дві групи почали воювати, кожен, хто має можливість, повинен зупинити того, хто помиляється, і підтримати того, хто правий. Це думка більшості вчених. Інші ж уточнили, сказавши: будь-який бій, що стався між двома групами мусульман, коли немає єдиного імама, є забороненим. Хадіси, що стосуються цієї теми, слід розуміти саме так»".
5. Ан-Нававі сказав: «Вчені розійшлися в думках щодо битви під час смути. Одні сказали, що не можна воювати під час смути між мусульманами, навіть якщо до людини вдерлися в будинок і збираються вбити її: їй не дозволяється захищатися в подібному випадку, тому що той, хто бажає вбити її, ґрунтується на певній інтерпретації (інакше кажучи, його дії обґрунтовані його розумінням релігії). Ця думка сподвижника Абу Бакрати (нехай буде задоволений ним Аллаг) та інших. А Ібн 'Умар, 'Імран ібн аль-Хусайн (нехай буде задоволений ними Аллаг) та інші сказали: «Він не повинен вступати в цю смуту, за винятком того випадку, коли йому доводиться захищатися». Ці думки сходяться в тому, що не можна вступати в будь-які заворушення між мусульманами. Більшість же сподвижників, їх послідовників і вчених мусульман сказали, що обов'язково підтримувати правого під час заворушень і ставати на його бік, борючись з тими, хто зазіхає на нього, як сказав Всевишній: «І боріться з тією з них, яка зазіхає, поки вона не повернеться до веління Аллага...» І це правильно, а хадіси стосуються того, хто не може зрозуміти, яка група права, або ж того випадку, коли борються між собою дві несправедливі групи, у жодної з яких немає тлумачення, що обґрунтовує її позицію».