عَنْ حُذَيْفَةَ رضي الله عنه قَالَ: كُنَّا عِنْدَ عُمَرَ رضي الله عنه، فَقَالَ: أَيُّكُمْ سَمِعَ رَسُولَ اللهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ يَذْكُرُ الْفِتَنَ؟ فَقَالَ قوْمٌ: نَحْنُ سَمِعْنَاهُ، فَقَالَ: لَعَلَّكُمْ تَعْنُونَ فِتْنَةَ الرَّجُلِ فِي أَهْلِهِ وَجَارِهِ؟ قَالُوا: أَجَلْ، قَالَ: تِلْكَ تُكَفِّرُهَا الصَّلَاةُ وَالصِّيَامُ وَالصَّدَقَةُ، وَلَكِنْ أَيُّكُمْ سَمِعَ النَّبِيَّ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ يَذْكُرُ الَّتِي تَمُوجُ مَوْجَ الْبَحْرِ؟ قَالَ حُذَيْفَةُ: فَأَسْكَتَ الْقَوْمُ، فَقُلْتُ: أَنَا، قَالَ: أَنْتَ لِلَّهِ أَبُوكَ، قَالَ حُذَيْفَةُ: سَمِعْتُ رَسُولَ اللهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ يَقُولُ:
«تُعْرَضُ الْفِتَنُ عَلَى الْقُلُوبِ كَالْحَصِيرِ عُودًا عُودًا، فَأَيُّ قَلْبٍ أُشْرِبَهَا نُكِتَ فِيهِ نُكْتَةٌ سَوْدَاءُ، وَأَيُّ قَلْبٍ أَنْكَرَهَا نُكِتَ فِيهِ نُكْتَةٌ بَيْضَاءُ، حَتَّى تَصِيرَ عَلَى قَلْبَيْنِ، عَلَى أَبْيَضَ مِثْلِ الصَّفَا فَلَا تَضُرُّهُ فِتْنَةٌ مَا دَامَتِ السَّمَاوَاتُ وَالْأَرْضُ، وَالْآخَرُ أَسْوَدُ مُرْبَادًّا كَالْكُوزِ، مُجَخِّيًا لَا يَعْرِفُ مَعْرُوفًا، وَلَا يُنْكِرُ مُنْكَرًا، إِلَّا مَا أُشْرِبَ مِنْ هَوَاهُ»، قَالَ حُذَيْفَةُ: وَحَدَّثْتُهُ، أَنَّ بَيْنَكَ وَبَيْنَهَا بَابًا مُغْلَقًا يُوشِكُ أَنْ يُكْسَرَ، قَالَ عُمَرُ: أَكَسْرًا لَا أَبَا لَكَ؟ فَلَوْ أَنَّهُ فُتِحَ لَعَلَّهُ كَانَ يُعَادُ، قُلْتُ: لَا بَلْ يُكْسَرُ، وَحَدَّثْتُهُ أَنَّ ذَلِكَ الْبَابَ رَجُلٌ يُقْتَلُ أَوْ يَمُوتُ حَدِيثًا لَيْسَ بِالْأَغَالِيطِ. قَالَ أَبُو خَالِدٍ: فَقُلْتُ لِسَعْدٍ: يَا أَبَا مَالِكٍ، مَا أَسْوَدُ مُرْبَادٌّ؟ قَالَ: شِدَّةُ الْبَيَاضِ فِي سَوَادٍ، قَالَ: قُلْتُ: فَمَا الْكُوزُ مُجَخِّيًا؟ قَالَ: مَنْكُوسًا.
[صحيح] - [رواه مسلم] - [صحيح مسلم: 144]
المزيــد ...
Передається від Хузайфи (нехай буде задоволений ним Аллаг), який сказав: "Ми були у Умара (нехай буде задоволений ним Аллаг) і він сказав: «Хто з вас чув, як Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) згадував про випробування (фітни)?» І деякі люди сказали: «Ми чули це». Тоді він сказав: «Можливо, ви маєте на увазі особисті випробування людини в колі її родині та в сусідах?» Вони сказали: «Так». Він сказав: «Ті випробування спокутуються молитвою, постом і милостинею. Але хто з вас чув, як Пророк (мир йому і благословення Аллага) згадував про те, що накриває, немов морські бушуючі хвилі?»" Тоді Хузайфа продовжив: "І тут люди замовкли, а я проголосив: «Я!» Він сказав: «Ти? Нехай Аллаг благословить твого батька!» Хузайфа сказав: «Я чув, як Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага, сказав:
«Випробування (фітни) постануть перед серцями одне за одним, як плетіння килимка. І яке б серце не увібрало їх, на ньому з'явиться чорна пляма. А яке б серце не відкинуло їх, на ньому з'явиться біла пляма, доки серця не стануть двох типів: одне — біле, як гладенький камінь, якому не зашкодить жодне випробування, доки існують небеса і земля. А інше — чорне, сіре, як перевернутий глечик, яке не розуміє добра і не уникає зла, окрім того, нащо штовхають її власні пристрасті»" Хузайфа сказав: «І я повідомив йому, що між тобою і цими випробуваннями є замкнені двері, які ось-ось зламаються»". Умар перепитав: "Невже зламаються? Нехай не буде в тебе батька! Якби вони були відчинені, можливо, їх можна було б знову зачинити?». Я сказав: «Ні, вони саме зламаються». І я повідомив йому, що ці двері — це людина, яка буде вбита або помре, це була правдива розповідь, а не вигадки. Абу Халід сказав: "Я запитав Са'да: «О Абу Малік, що означає "чорне, сіре"?» Він сказав: «Сильна білизна в чорному». Я запитав: «А що означає "глечик, перевернутий"?» Він сказав: «Перевернутий догори дном».
[صحيح] - [رواه مسلم] - [صحيح مسلم - 144]
Правитель правовірних, Умар ібн аль-Хаттаб (нехай буде задоволений ним Аллаг) був сидів в компанії групи сподвижників (нехай Аллаг буде задоволений ними усіма), і запитав їх про те, хто з них чув, як Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) згадував про випробування (фітни)? І деякі з них відповіли, що вони чули, як він згадував про це. Тоді Умар (нехай буде задоволений ним Аллаг) перепитав, що вони, можливо, мають на увазі випробування людини через її дружину та дітей, як-то надмірна любов до них, або скупість, чи надмірна зайнятість ними, яка відвертає від праведних справ, або недбалість у виконанні своїх обов'язків перед ними, чи у їх вихованні, а також випробування у стосунках із сусідами. «Чи, можливо, ви говорите про це?» — запитав він. Вони відповіли: «Так». Тоді він сказав, що за ці випробування буде розрахунок перед Аллагом, і серед них є гріхи, але ми сподіваємося, що вони будуть спокутані добрими справами, такими як молитва, піст та милостиня. Далі Умар запитав: «А хто з вас чув, як Пророк (мир йому і благословення Аллага) згадував про загальні, великі випробування, які через їхню значущість і широке поширення охоплюють усіх людей, неначе бушуюче море?» І люди замовкли. Тоді Хузайфа бну аль-Яман (нехай Аллаг буде задоволений ними обома)сказав: «Я чув про це». І Умар (нехай буде задоволений ним Аллаг) зрадів і сказав йому: «Нехай Аллаг благословить твого батька, який привів такого, як ти! Говори!» І Хузайфа сказав: «Пророк, мир йому і благословення Аллага, сказав: Випробування (фітни) з'являються і прилипають до поверхні та боків серця людини, ніби килимок до сплячого, залишаючи на ньому глибокі сліди. Ці випробування повторюються, одне за одним, і будь-яке серце, що приймає і любить їх, змішується з ними, як змішується напій, і на серці з'являється чорна пляма. А яке б серце, що відкидає їх, то на ньому з'являється біла пляма, і так відбувається доки серця не стануть двох типів: одне — біле, через свою стійкість у дотриманні віри та чистоті від вад. На ньому випробування не залишають сліду і не мають впливу. Таке серце подібне до гладкого, міцного каменю Сафа, до якого ніщо не прилипає, і жодне випробування не зашкодить йому, доки людина не зустріне Аллага. А інший тип — це серце, чий колір змінився на чорний внаслідок багаторазових випробувань. Воно подібне до перевернутого або нахиленого глечика, в якому не тримається вода. Відповідно, таке серце не приймає ні добра, ні мудрості, не здатне розпізнати добро і заперечити зло, окрім того, що воно само полюбило і чого забажала його душа. І Хузайфа сказав Умару: «Воістину, ці великі випробування не з'являться за твого життя. Між тобою і ними є замкнені двері, які ось-ось зламаються». Умар перепитав: «Саме зламаються? Адже якщо їх відкрити, то потім можна буде й зачинити!» На що Хузайфа сказав: «Ні, вони саме зламаються, і ці двері — це людина, яка буде вбита або помре. І те, що я згадав, — це правдива, перевірена новина, не з писань людей Писання і не з особистої думки, а з хадісу Пророка (мир йому і благословення Аллага)».