Hadith: Найкраще благання про пробачення гріхів,

عَنْ شَدَّادِ بْنِ أَوْسٍ رَضِيَ اللَّهُ عَنْهُ عَنِ النَّبِيِّ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ:
«سَيِّدُ الِاسْتِغْفَارِ أَنْ تَقُولَ: اللَّهُمَّ أَنْتَ رَبِّي لاَ إِلَهَ إِلَّا أَنْتَ، خَلَقْتَنِي وَأَنَا عَبْدُكَ، وَأَنَا عَلَى عَهْدِكَ وَوَعْدِكَ مَا اسْتَطَعْتُ، أَعُوذُ بِكَ مِنْ شَرِّ مَا صَنَعْتُ، أَبُوءُ لَكَ بِنِعْمَتِكَ عَلَيَّ، وَأَبُوءُ لَكَ بِذَنْبِي فَاغْفِرْ لِي، فَإِنَّهُ لاَ يَغْفِرُ الذُّنُوبَ إِلَّا أَنْتَ» قَالَ: «وَمَنْ قَالَهَا مِنَ النَّهَارِ مُوقِنًا بِهَا، فَمَاتَ مِنْ يَوْمِهِ قَبْلَ أَنْ يُمْسِيَ، فَهُوَ مِنْ أَهْلِ الجَنَّةِ، وَمَنْ قَالَهَا مِنَ اللَّيْلِ وَهُوَ مُوقِنٌ بِهَا، فَمَاتَ قَبْلَ أَنْ يُصْبِحَ، فَهُوَ مِنْ أَهْلِ الجَنَّةِ».
[صحيح] - [رواه البخاري] - [صحيح البخاري: 6306]

Передається від Шаддада ібн Ауса (нехай буде задоволений ним Аллаг) передає, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав:
«Найкраще благання про пробачення гріхів, слова: “О Аллаг, Ти – Господь мій, немає істинного бога, окрім Тебе! Ти створив мене, і я Твій раб! І я буду вірний заповіту з Тобою і покладатимуся на обіцяне Тобою, скільки зможу! Прошу в Тебе захисту від зла того, що я вчинив! Я визнаю милості, надані Тобою мені, і визнаю гріх свій! Пробач мене, бо, воістину, ніхто не пробачає гріхи, крім Тебе!"» (Аллагумма, Анта Раббі, ля іляга ілля Анта, халякта-ні ва ана 'абду-ка, ва ана 'аля 'агді-ка ва ва'ді-ка ма-стата'ту. А'узу бі-ка мін шаррі ма сана'ту, абуу ля-ка бі-ні'маті-ка 'аляййа, ва абуу бі-занбі, фа-гфір лі, фа-інна-гу ля йагфіру-з-зунуба ілля Анта)».
[صحيح] - [رواه البخاري] - [صحيح البخاري - 6306]

Explanation

Пророк (мир йому і благословення Аллага) повідомляє, що існують різні слова про пробачення гріхів, але найкращими і найвеличнішими з того, що може сказати раб, це: «О Аллаг, Ти – Господь мій, немає істинного бога, окрім Тебе! Ти створив мене, і я Твій раб! І я буду вірний заповіту з Тобою і покладатимуся на обіцяне Тобою, скільки зможу! Прошу в Тебе захисту від зла того, що я вчинив! Я визнаю милості, надані Тобою мені, і визнаю гріх свій! Пробач мене, бо, воістину, ніхто не пробачає гріхи, крім Тебе!» Так ми бачимо, що, насамперед, раб повинен виявити своє єдинобожжя щодо Аллага: визнати що Аллаг – його Творець і він поклоняється тільки Йому, не надаючи Йому ніяких співтоваришів, і що він є вірним тому заповіту, який уклав з Аллагом: вірити в Нього і підкорятися Йому відповідно до своїх можливостей. І визнає раб, що скільки б він не поклонявся, то не зможе виконати усе в повній мірі з того, що наказав йому Аллаг, і не зможе віддячити Йому в повному обсязі за усі надані блага і милості. Але, все одно, раб звертається за притулком до Аллага і повністю покладається на Нього за захистом від наслідків будь-якого зла, яке раб здійснив. І разом з тим, раб свідомо визнає усі ті милості Аллага, які він отримав, і заявляє про себе, визнаючи і сповідуючи свої гріхи. Після таких слів наближення до Аллага, раб звертається до Нього з благанням пробачити його, сховавши його гріхи і захистивши його від їх наслідків Його пробаченням, щедрістю і милістю, адже тільки Він може пробачати гріхи. Потім пророк Мухаммад (мир йому і благословення Аллага) сказав, що це один з ранкових і нічних зікрів. А той, хто із глибоким переконанням, усвідомлюючи його значення і віруючи в нього, промовить його на початку свого дня, між сходом сонця і його зенітом, і помре після цього, то увійде до Раю. А хто скаже ці слова вночі, тобто в період від часу заходу сонця і до світанку, і помре, не встигнувши встати, той увійде до Раю.