عَنْ عَائِشَةَ أُمِّ المُؤْمِنِينَ رَضِيَ اللَّهُ عَنْها أَنَّهَا قَالَتْ:
أَوَّلُ مَا بُدِئَ بِهِ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ مِنَ الوَحْيِ الرُّؤْيَا الصَّالِحَةُ فِي النَّوْمِ، فَكَانَ لاَ يَرَى رُؤْيَا إِلَّا جَاءَتْ مِثْلَ فَلَقِ الصُّبْحِ، ثُمَّ حُبِّبَ إِلَيْهِ الخَلاَءُ، وَكَانَ يَخْلُو بِغَارِ حِرَاءٍ فَيَتَحَنَّثُ فِيهِ -وَهُوَ التَّعَبُّدُ- اللَّيَالِيَ ذَوَاتِ العَدَدِ قَبْلَ أَنْ يَنْزِعَ إِلَى أَهْلِهِ، وَيَتَزَوَّدُ لِذَلِكَ، ثُمَّ يَرْجِعُ إِلَى خَدِيجَةَ فَيَتَزَوَّدُ لِمِثْلِهَا، حَتَّى جَاءَهُ الحَقُّ وَهُوَ فِي غَارِ حِرَاءٍ، فَجَاءَهُ المَلَكُ فَقَالَ: اقْرَأْ، قَالَ: «مَا أَنَا بِقَارِئٍ» قَالَ: «فَأَخَذَنِي فَغَطَّنِي حَتَّى بَلَغَ مِنِّي الجَهْدَ ثُمَّ أَرْسَلَنِي، فَقَالَ: اقْرَأْ، قُلْتُ: مَا أَنَا بِقَارِئٍ، فَأَخَذَنِي فَغَطَّنِي الثَّانِيَةَ حَتَّى بَلَغَ مِنِّي الجَهْدَ ثُمَّ أَرْسَلَنِي، فَقَالَ: اقْرَأْ، فَقُلْتُ: مَا أَنَا بِقَارِئٍ، فَأَخَذَنِي فَغَطَّنِي الثَّالِثَةَ ثُمَّ أَرْسَلَنِي، فَقَالَ: {اقْرَأْ بِاسْمِ رَبِّكَ الَّذِي خَلَقَ خَلَقَ الإِنْسَانَ مِنْ عَلَقٍ اقْرَأْ وَرَبُّكَ الأَكْرَمُ}»، [العلق:1-3] فَرَجَعَ بِهَا رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ يَرْجُفُ فُؤَادُهُ، فَدَخَلَ عَلَى خَدِيجَةَ بِنْتِ خُوَيْلِدٍ رَضِيَ اللَّهُ عَنْهَا، فَقَالَ: «زَمِّلُونِي، زَمِّلُونِي» فَزَمَّلُوهُ حَتَّى ذَهَبَ عَنْهُ الرَّوْعُ، فَقَالَ لِخَدِيجَةَ وَأَخْبَرَهَا الخَبَرَ: «لَقَدْ خَشِيتُ عَلَى نَفْسِي» فَقَالَتْ خَدِيجَةُ: كَلَّا وَاللَّهِ مَا يُخْزِيكَ اللَّهُ أَبَدًا، إِنَّكَ لَتَصِلُ الرَّحِمَ، وَتَحْمِلُ الكَلَّ، وَتَكْسِبُ المَعْدُومَ، وَتَقْرِي الضَّيْفَ، وَتُعِينُ عَلَى نَوَائِبِ الحَقِّ، فَانْطَلَقَتْ بِهِ خَدِيجَةُ حَتَّى أَتَتْ بِهِ وَرَقَةَ بْنَ نَوْفَلِ بْنِ أَسَدِ بْنِ عَبْدِ العُزَّى، ابْنَ عَمِّ خَدِيجَةَ، وَكَانَ امْرَأً تَنَصَّرَ فِي الجَاهِلِيَّةِ، وَكَانَ يَكْتُبُ الكِتَابَ العِبْرَانِيَّ، فَيَكْتُبُ مِنَ الإِنْجِيلِ بِالعِبْرَانِيَّةِ مَا شَاءَ اللَّهُ أَنْ يَكْتُبَ، وَكَانَ شَيْخًا كَبِيرًا قَدْ عَمِيَ، فَقَالَتْ لَهُ خَدِيجَةُ: يَا ابْنَ عَمِّ، اسْمَعْ مِنَ ابْنِ أَخِيكَ، فَقَالَ لَهُ وَرَقَةُ: يَا ابْنَ أَخِي، مَاذَا تَرَى؟ فَأَخْبَرَهُ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ خَبَرَ مَا رَأَى، فَقَالَ لَهُ وَرَقَةُ: هَذَا النَّامُوسُ الَّذِي نَزَّلَ اللَّهُ عَلَى مُوسَى، يَا لَيْتَنِي فِيهَا جَذَعًا، لَيْتَنِي أَكُونُ حَيًّا إِذْ يُخْرِجُكَ قَوْمُكَ، فَقَالَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ: «أَوَ مُخْرِجِيَّ هُمْ؟»، قَالَ: نَعَمْ، لَمْ يَأْتِ رَجُلٌ قَطُّ بِمِثْلِ مَا جِئْتَ بِهِ إِلَّا عُودِيَ، وَإِنْ يُدْرِكْنِي يَوْمُكَ أَنْصُرْكَ نَصْرًا مُؤَزَّرًا. ثُمَّ لَمْ يَنْشَبْ وَرَقَةُ أَنْ تُوُفِّيَ، وَفَتَرَ الوَحْيُ.
المزيد
Передається зі слів 'Аїші, матері правовірних (нехай буде задоволений нею Аллаг), яка сказала:
«Першим, з чого почалося одкровення Посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага), були праведні сни. Кожен такий сон був ясним, подібним світанку. Потім йому полюбилося усамітнення, і він усамітнювався в печері Хіра, присвячуючи себе поклонінню протягом багатьох ночей, перед тим як повернутися до сім'ї. Він заздалегідь брав із собою необхідну провізію, потім повертався до Хадіджі, щоб знову взяти харчі на наступний період, допоки до нього не зійшло одкровення саме під час його усамітнення в печері Хір.. До нього прийшов ангел і сказав: "Читай!" Він відповів: "Я не вмію читати!" Ангел схопив його і сильно стиснув, так що він відчув велику напругу, потім відпустив його і сказав: "Читай!" На що він відповів: "Я не вмію читати!" Ангел схопив його і сильно стиснув вдруге, так що він відчув велику напругу, потім відпустив його і сказав: "Читай!" Він відповів: "Я не вмію читати!" Ангел схопив його і сильно стиснув втретє, потім відпустив його і сказав: "Читай з іменем твого Господа, Який створив! Створив людину зі згустку крові! Читай, і твій Господь – Найщедріший!" (Сура аль-Аляк, 96:1-3) Після цього повернувся посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) з тремтячим серцем, і зайшов до Хадіджі бінт Хувайлід (нехай буде задоволений нею Аллаг), і сказав: "Укутайте мене, укутайте мене!" Його укутали, поки страх не залишив його. Потім він сказав Хадіджі і розповів їй що сталося: "Я дійсно боюся за себе!" Хадіджа відповіла: "Ніколи, клянусь Аллагом, Аллаг ніколи не принизить тебе! Воістину, ти підтримуєш родинні зв'язки, допомагаєш слабким, даруєш тим, хто нічого не має, гостинно приймаєш гостей і допомагаєш у благих справах. Тоді Хадіджа повела його до Вараки ібн Науфаля ібн Асада ібн Абд аль-Уззи, двоюрідного брата Хадіджі. Він був чоловіком, який прийняв християнство за часів Джагілії (період до Ісламу). Він вмів писати єврейським письмом, і писав з Євангелія єврейською мовою те, що бажав Аллаг, щоб він писав. На цей час він був вже старим і осліп. Хадіджа сказала йому: "О, двоюрідний брате, послухай свого сина твого брата!" Варака сказав йому: "О син мого брата, що ти бачиш?" І посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) розповів йому про те, що він бачив. Тоді Варака сказав йому: "Це той же Намус, якого Аллаг зіслав Мусі! О, якби я був молодим у той час! О, якби я був живий, коли твій народ стане виганяти тебе!" Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) запитав: "Невже вони виженуть мене?" Він відповів: "Так! Ніхто ніколи не приходив з подібним до того, з чим ти прийшов, крім того, що з ним ворогували. І якщо я застану твій час, то надам тобі могутню допомогу!" Але Варака невдовзі помер, і одкровення припинилося на деякий час.
