عَنْ عَائِشَةَ أُمِّ المُؤْمِنِينَ رَضِيَ اللَّهُ عَنْها أَنَّهَا قَالَتْ:
أَوَّلُ مَا بُدِئَ بِهِ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ مِنَ الوَحْيِ الرُّؤْيَا الصَّالِحَةُ فِي النَّوْمِ، فَكَانَ لاَ يَرَى رُؤْيَا إِلَّا جَاءَتْ مِثْلَ فَلَقِ الصُّبْحِ، ثُمَّ حُبِّبَ إِلَيْهِ الخَلاَءُ، وَكَانَ يَخْلُو بِغَارِ حِرَاءٍ فَيَتَحَنَّثُ فِيهِ -وَهُوَ التَّعَبُّدُ- اللَّيَالِيَ ذَوَاتِ العَدَدِ قَبْلَ أَنْ يَنْزِعَ إِلَى أَهْلِهِ، وَيَتَزَوَّدُ لِذَلِكَ، ثُمَّ يَرْجِعُ إِلَى خَدِيجَةَ فَيَتَزَوَّدُ لِمِثْلِهَا، حَتَّى جَاءَهُ الحَقُّ وَهُوَ فِي غَارِ حِرَاءٍ، فَجَاءَهُ المَلَكُ فَقَالَ: اقْرَأْ، قَالَ: «مَا أَنَا بِقَارِئٍ» قَالَ: «فَأَخَذَنِي فَغَطَّنِي حَتَّى بَلَغَ مِنِّي الجَهْدَ ثُمَّ أَرْسَلَنِي، فَقَالَ: اقْرَأْ، قُلْتُ: مَا أَنَا بِقَارِئٍ، فَأَخَذَنِي فَغَطَّنِي الثَّانِيَةَ حَتَّى بَلَغَ مِنِّي الجَهْدَ ثُمَّ أَرْسَلَنِي، فَقَالَ: اقْرَأْ، فَقُلْتُ: مَا أَنَا بِقَارِئٍ، فَأَخَذَنِي فَغَطَّنِي الثَّالِثَةَ ثُمَّ أَرْسَلَنِي، فَقَالَ: {اقْرَأْ بِاسْمِ رَبِّكَ الَّذِي خَلَقَ خَلَقَ الإِنْسَانَ مِنْ عَلَقٍ اقْرَأْ وَرَبُّكَ الأَكْرَمُ}»، [العلق:1-3] فَرَجَعَ بِهَا رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ يَرْجُفُ فُؤَادُهُ، فَدَخَلَ عَلَى خَدِيجَةَ بِنْتِ خُوَيْلِدٍ رَضِيَ اللَّهُ عَنْهَا، فَقَالَ: «زَمِّلُونِي، زَمِّلُونِي» فَزَمَّلُوهُ حَتَّى ذَهَبَ عَنْهُ الرَّوْعُ، فَقَالَ لِخَدِيجَةَ وَأَخْبَرَهَا الخَبَرَ: «لَقَدْ خَشِيتُ عَلَى نَفْسِي» فَقَالَتْ خَدِيجَةُ: كَلَّا وَاللَّهِ مَا يُخْزِيكَ اللَّهُ أَبَدًا، إِنَّكَ لَتَصِلُ الرَّحِمَ، وَتَحْمِلُ الكَلَّ، وَتَكْسِبُ المَعْدُومَ، وَتَقْرِي الضَّيْفَ، وَتُعِينُ عَلَى نَوَائِبِ الحَقِّ، فَانْطَلَقَتْ بِهِ خَدِيجَةُ حَتَّى أَتَتْ بِهِ وَرَقَةَ بْنَ نَوْفَلِ بْنِ أَسَدِ بْنِ عَبْدِ العُزَّى، ابْنَ عَمِّ خَدِيجَةَ، وَكَانَ امْرَأً تَنَصَّرَ فِي الجَاهِلِيَّةِ، وَكَانَ يَكْتُبُ الكِتَابَ العِبْرَانِيَّ، فَيَكْتُبُ مِنَ الإِنْجِيلِ بِالعِبْرَانِيَّةِ مَا شَاءَ اللَّهُ أَنْ يَكْتُبَ، وَكَانَ شَيْخًا كَبِيرًا قَدْ عَمِيَ، فَقَالَتْ لَهُ خَدِيجَةُ: يَا ابْنَ عَمِّ، اسْمَعْ مِنَ ابْنِ أَخِيكَ، فَقَالَ لَهُ وَرَقَةُ: يَا ابْنَ أَخِي، مَاذَا تَرَى؟ فَأَخْبَرَهُ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ خَبَرَ مَا رَأَى، فَقَالَ لَهُ وَرَقَةُ: هَذَا النَّامُوسُ الَّذِي نَزَّلَ اللَّهُ عَلَى مُوسَى، يَا لَيْتَنِي فِيهَا جَذَعًا، لَيْتَنِي أَكُونُ حَيًّا إِذْ يُخْرِجُكَ قَوْمُكَ، فَقَالَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ: «أَوَ مُخْرِجِيَّ هُمْ؟»، قَالَ: نَعَمْ، لَمْ يَأْتِ رَجُلٌ قَطُّ بِمِثْلِ مَا جِئْتَ بِهِ إِلَّا عُودِيَ، وَإِنْ يُدْرِكْنِي يَوْمُكَ أَنْصُرْكَ نَصْرًا مُؤَزَّرًا. ثُمَّ لَمْ يَنْشَبْ وَرَقَةُ أَنْ تُوُفِّيَ، وَفَتَرَ الوَحْيُ.
[صحيح] - [متفق عليه] - [صحيح البخاري: 3]
المزيــد ...
Передається зі слів 'Аїші, матері правовірних (нехай буде задоволений нею Аллаг), яка сказала:
«Першим, з чого почалося одкровення Посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага), були праведні сни. Кожен такий сон був ясним, подібним світанку. Потім йому полюбилося усамітнення, і він усамітнювався в печері Хіра, присвячуючи себе поклонінню протягом багатьох ночей, перед тим як повернутися до сім'ї. Він заздалегідь брав із собою необхідну провізію, потім повертався до Хадіджі, щоб знову взяти харчі на наступний період, допоки до нього не зійшло одкровення саме під час його усамітнення в печері Хір.. До нього прийшов ангел і сказав: "Читай!" Він відповів: "Я не вмію читати!" Ангел схопив його і сильно стиснув, так що він відчув велику напругу, потім відпустив його і сказав: "Читай!" На що він відповів: "Я не вмію читати!" Ангел схопив його і сильно стиснув вдруге, так що він відчув велику напругу, потім відпустив його і сказав: "Читай!" Він відповів: "Я не вмію читати!" Ангел схопив його і сильно стиснув втретє, потім відпустив його і сказав: "Читай з іменем твого Господа, Який створив! Створив людину зі згустку крові! Читай, і твій Господь – Найщедріший!" (Сура аль-Аляк, 96:1-3) Після цього повернувся посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) з тремтячим серцем, і зайшов до Хадіджі бінт Хувайлід (нехай буде задоволений нею Аллаг), і сказав: "Укутайте мене, укутайте мене!" Його укутали, поки страх не залишив його. Потім він сказав Хадіджі і розповів їй що сталося: "Я дійсно боюся за себе!" Хадіджа відповіла: "Ніколи, клянусь Аллагом, Аллаг ніколи не принизить тебе! Воістину, ти підтримуєш родинні зв'язки, допомагаєш слабким, даруєш тим, хто нічого не має, гостинно приймаєш гостей і допомагаєш у благих справах. Тоді Хадіджа повела його до Вараки ібн Науфаля ібн Асада ібн Абд аль-Уззи, двоюрідного брата Хадіджі. Він був чоловіком, який прийняв християнство за часів Джагілії (період до Ісламу). Він вмів писати єврейським письмом, і писав з Євангелія єврейською мовою те, що бажав Аллаг, щоб він писав. На цей час він був вже старим і осліп. Хадіджа сказала йому: "О, двоюрідний брате, послухай свого сина твого брата!" Варака сказав йому: "О син мого брата, що ти бачиш?" І посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) розповів йому про те, що він бачив. Тоді Варака сказав йому: "Це той же Намус, якого Аллаг зіслав Мусі! О, якби я був молодим у той час! О, якби я був живий, коли твій народ стане виганяти тебе!" Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) запитав: "Невже вони виженуть мене?" Він відповів: "Так! Ніхто ніколи не приходив з подібним до того, з чим ти прийшов, крім того, що з ним ворогували. І якщо я застану твій час, то надам тобі могутню допомогу!" Але Варака невдовзі помер, і одкровення припинилося на деякий час.
[صحيح] - [متفق عليه] - [صحيح البخاري - 3]
Повідомила 'Аїша, матір правовірних (нехай буде задоволений нею Аллаг), що перше, з чого почалося одкровення для Посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага), були правдиві сни. Він не бачив жодного сну, який би не з'явився ясним, наче світло ранку. Потім йому полюбилося усамітнення, і він став усамітнюватися в печері Хіра, де проводив ночі, займаючись поклонінням, перед тим як повернутися до своєї родини. Він брав із собою припаси для цього, а потім повертався до матері правовірних Хадіджі (нехай буде задоволений нею Аллаг), щоб взяти запас для такої ж кількості ночей, аж поки не прийшло до нього істинне веління, коли він був у печері Хіра. В цей раз прийшов до нього Ангел Джібріль (мир йому), і сказав: «Читай!» Він (мир йому і благословення Аллага) відповів: «Я не вмію читати». Пророк сказав, що тоді він схопив мене, притиснув і стиснув так, що я відчув надзвичайне напруження і труднощі, потім відпустив мене і сказав: «Читай!» Я сказав: «Я не вмію читати». Тоді він схопив мене і стиснув вдруге так, що я відчув надзвичайне напруження і труднощі, потім відпустив мене і сказав: «Читай!» Я сказав: «Я не вмію читати». Тоді він схопив мене і стиснув втретє, потім відпустив мене і сказав: «Читай! З іменем Господа твого, Який створив! Створив людину зі згустку крові! Читай! І Господь твій – Найщедріший!» [Сура «Згусток» (Аль-Аляк), 96:1-3] А коли повернувся він (мир йому і благословення Аллага) з цими аятами, і його серце тремтіло від страху, він зайшов до своєї дружини, матері правовірних, Хадіджі бінт Хувайлід, (нехай буде задоволений нею Аллаг), і сказав: «Загорніть мене! Загорніть мене!» І його загорнули тканиною, поки він не заспокоївся і страх не залишив його. Потім він сказав Хадіджі, повідомивши їй звістку про те, що сталося, і сказав: «Я злякався за самого себе», – на що Хадіджа відповіла: «Ні! Клянуся Аллагом, Аллаг ніколи не принизить тебе! Адже ти підтримуєш родинні зв’язки, допомагаєш слабкому, який не може сам упоратися зі своєю справою, ділишся з бідним і нужденним, приймаєш гостей і допомагаєш у праведних, благих справах, звеличуючи істину!» Після отримання одкровення Хадіджа відвела Пророка (мир йому і благословення Аллага) до її двоюрідного брата, якого звали Варака ібн Науфаль ібн Асад ібн Абд аль-Узза. Цей чоловік за часів прийняв християнство і відмовився від язичництва свого народу. Він володів івритом і записував з Євангелія тексти на цій мові ті, які бажав для нього Аллаг. На той час Варака був глибоким старцем і осліп. І Хадіджа сказала йому: «О сину мого дядька, послухай сина твого брата». Тоді Варака сказав йому: «О сину мого брата, що ти бачиш?» Тоді Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) розповів йому про те, що бачив. І Варака сказав йому: «Це той самий Джібріль (ангел Гавриїл), якого Аллаг зіслав Своєму пророку Мусі (Мойсею) (мир йому). О, якби ж то я був молодим і сильним у той час! О, якби ж то я був живим, коли твій народ стане тебе виганяти!» Тоді він (мир йому і благословення Аллага) запитав: «Невже вони мене будуть виганяти?!» Варака сказав: «Так. Жоден чоловік не приходив із подібним до того, що приніс ти, щоб йому не чинили шкоди і не ворогували з ним. І якщо я доживу до твого дня, то я рішуче буду тобі допомагати!» Але Варака невдовзі помер, і Одкровення припинилося на деякий час.