Hadith: Недійсним буде шлюб будь-якої жінки, яка вийшла заміж без дозволу свого опікуна». [І він сказав:] «А якщо чоловік уже мав з нею в статевий зв'язок, то їй належить шлюбний дар (магр) за те задоволення, яке він отримав від неї. Якщо ж (опікуни) не зможуть домовитися, то правитель – опікун того, у кого немає свого опікуна
'Аїша, матір правовірних (нехай буде задоволений нею Аллаг) передає, що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) тричі повторив: « Недійсним буде шлюб будь-якої жінки, яка вийшла заміж без дозволу свого опікуна». [І він сказав:] «А якщо чоловік уже мав з нею в статевий зв'язок, то їй належить шлюбний дар (магр) за те задоволення, яке він отримав від неї. Якщо ж (опікуни) не зможуть домовитися, то правитель – опікун того, у кого немає свого опікуна». [صحيح] - [رواه أبو داود والترمذي وابن ماجه وأحمد] - [سنن أبي داود - 2083]
Explanation
Пророк Мухаммад (мир йому та благословення Аллага) застеріг жінку від одруження без дозволу її опікуна, повідомивши, що такий шлюб договір буде недійсним, наче його й не існувало. Він повторив ці слова тричі.
А якщо чоловік одружився на жінці без дозволу її опікуна, і після цього вони вступили у статеву близькість, то чоловік зобов'язаний виплатити їй повноцінний шлюбний дар.
Якщо ж опікуни сперечаються щодо права на укладення шлюбу (і їхні ступені спорідненості щодо підопічної є рівними), то договір укладає той з них, хто зробить це першим, за умови, що це відповідає її інтересам. Якщо опікун відмовляється одружити її, то це рівнозначно тому, що у неї немає опікуна. У такому випадку шаріатський правитель їхньої місцевості або його представник з числа суддів стає її опікуном. В іншому ж випадку, правитель не має права опіки за наявності її законного опікуна.
Benefits from the Hadith
Наявність опікуна у жінки є однією з обов'язкових умов дійсності шлюбного договору. Ібн аль-Мунзір зазначав, що ні від кого зі сподвижників не передається нічого, що суперечило б цьому твердженню
Хадіс вказує, що жінка має право на шлюбний дарунок (магр) навіть у недійсному шлюбі, за умови, якщо чоловік, за якого вона вийшла, мав з нею статевий зв'язок.
Правитель місцевості виступає опікуном для тих жінок, у яких немає власного опікуна. Це стосується як випадків повної відсутності опікуна, так і ситуацій, коли він є, але відмовляється виконувати свої обов'язки, тобто видавати жінку заміж.
Правитель місцевості вважається опікуном для тих, у кого немає опікуна. Це стосується випадків, коли опікуна взагалі немає, або коли він з певних причин недоступний чи не може виконувати свої обов'язки. У таких випадках правителя заміщає суддя, оскільки він є його уповноваженим представником.
Опіка над жінкою в питаннях шлюбу не означає, що вона не має прав. Навпаки, вона має право, і її опікун не може видати її заміж без її згоди.
Для дійсного шлюбу обов'язковими є наступні умови: 1) ті, хто одружується, мають бути чітко визначеними й відомими, тобто на них вказали або описали так, що можна точно встановити, про кого йдеться; 2) згода обох наречених на цей шлюб; 3) шлюб жінки має укладати її опікун; 4) наявність свідків під час укладення шлюбу.
До опікуна, який укладає шлюб, висуваються такі вимоги: 1) розум (розсудливість); 2) приналежність до чоловічої статі; 3) повноліття (тобто він досяг п'ятнадцятирічного віку або в нього вже почалися полюції); 4) опікун і підопічна повинні бути однієї релігії, оскільки невіруючий не може бути покровителем для мусульманина і мусульманки, так само як і мусульманин не може бути покровителем невіруючого або невіруючої; 5) справедливість, яка суперечить нечестивості (розпусті, гріховності), достатня для того, щоб покровитель діяв винятково в інтересах своєї підопічної; 6) правитель повинен бути розсудливим, а не недалеким, інакше кажучи, він повинен бути здатним визначити, наскільки кандидат підходить жінці та яку користь принесе їй цей шлюб.
Згідно з фікгом, у питаннях заміжжя жінки існує чіткий порядок опікунів, який не можна порушувати, коли жінка втратила ближчого опікуна або він не відповідає встановленим вимогам. Покровителем жінки вважається її батько. За ним іде людина, призначена її батьком. Далі йде дід зі сторони батька, зокрема й прадід, прапрадід і так далі. За ним іде її син, а далі йдуть його діти, онуки і так далі. Потім іде рідний брат, потім дядько зі сторони батька, потім їхні діти, а потім решта родичів по батькові відповідно до порядку спадкування. А для тих, у кого немає опікуна, його роль виконує правитель або його заступник, наприклад, суддя.